Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СВІЧКА

Голе тіло зібгало сорочку
й сховало за пазуху в себе, аби та сорочка колись
його підпалила, щоб тіло розтало
й комусь присвітило а чи відсвітило –

бо ж рись

опівнічна чигає на кожного з нас
і снігом дрібоньким задурює очі наївні,-
нам воду святу йорданицю приспали на час,
нам перших, і других, і третіх порізали півнів,
нам сад прорідили – тріпочуть дрова яблінкові
в вогні у печі: піч у кахлях новітніх – димить.
Та, зневаживши рись,

мовчкома

в цій надтріснутій мові

ми

при свічці

затулюєм діри –

на тиждень?
на мить?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

СВІЧКА - МАЛКОВИЧ ІВАН