СВІЧКА ПІД ВІТРОМ

Чого мені згадалися тепер
Та провесінь далека, давній вечір,
Той, мічений вогнем, страсний четвер,
З якого йшли баби і ми, малеча?

Народне горе… страть… гуде війна.
Ще вік до перемоги в сорок п’ятім.
Нам визволення вродиться весна,
Фашистам – і погибеллю, й прокляттям.

Здавалось, я тоді когось любив:
Спасителя, аллаха а чи Будду.
В мені тремкий надії вогник жив,
І чистий мій четвер вставав із бруду.

Сестриця кулі, бомби, палаша,
Гуляла смерть під весну тогочасну.
Я загадав: як свічечка погасне,
То в світі згасне ще одна душа.

Та ні ж бо, донесу… пройшли моста…
Ми до життя і жадібні, і вперті…
Горючим пензлем викопчу хреста
На гітлерах, на голоді, на смерті.

…До храму, видить Бог, я не ходжу,
Бо маю іншу віру, інші гасла.
А так живу, мов свічку бережу,
Щоб під вітрами лютими не згасла.

(3 votes, average: 5,00 out of 5)

“Розвійтеся з вітром, думки невеселі…” Розвійтеся з вітром, думки невеселі! До мене назад не вертайте! Повійтеся в гори між бори та скелі І там, кілько […]...

Оно Ярко цокают копыта… Что там видно, у моста? Все затерто, все забыто, В тайне мыслей пустота… Только слушаю копыта, Шум […]...

“Був я вітром, був я лютим, був я нордом…” Був я вітром, був я лютим, був я нордом. Став я ніжним, став я птахом і крилом. А якось мені […]...

СВІЧКА ДЛЯ ПАТРІАРХА Боже це я Господи Це ми Господи ми українці Стаємо собою із малоросів Стадом ідемо гуртом Отарою за баранами Це […]...

“Із буйнесеньким вітром в погоні…” Із буйнесеньким вітром в погоні Я до милої ввечері біг, – Мов несли мене бистрії коні, Під собою не чуючи […]...

Любовь – одна Единый раз вскипает пеной И рассыпается волна. Не может сердце жить изменой, Измены нет: любовь – одна. Мы негодуем иль […]...

“Часу завше не стача…” Часу завше не стача, І трудам кінця немає. А життя, немов свіча, Непомітно догорає. Так воно і догорить, Тихо згасне, […]...

СВІЧКА Голе тіло зібгало сорочку й сховало за пазуху в себе, аби та сорочка колись його підпалила, щоб тіло розтало й […]...

09. СВІЧКА В малій кімнаті стіни, наче руки, тримають полохливу тишу в жмені. Сіріють тіні просиво-зелені, самітня свічка блимає зо скуки. Шушукають […]...

ЗРУБ ЖИТТЯ “Ще не пройшли безжальні коси По ранніх травах, по мені”. Галина Турелик Ще не пройшли безжальні коси Лугами доленьки моєї, […]...

“Я люблю казки чудові…” Я люблю казки чудові, Я кохаю сни прекрасні. Ах, мені від їх розгадок Насолоди повсякчасні. Я люблю їх завжди слухать, […]...

“Коли, як свічка, догорає рік…” Коли, як свічка, догорає рік, А тут ще й туга другий тиждень мучить, Буває гарно перейти потік Містком, що Нусле […]...

ДУША БЕРЕЗИ Нас – океан. Але ж кому у спадок Дісталось істини святе зерно? Якщо життя лише сліпий випадок – Яким безглуздям […]...

“Трава із вітром гомонить…” Трава із вітром гомонить, А річка з берегами. До квітки квітка лебедить І лине пелюстками. Цвіте і міниться блакить Під […]...

“Овиддя, вітром не розмите…” Овиддя, вітром не розмите, розпасяно в теплі лежить, і золота стеблина жита благословля серпневу мить. Зійшовши з самого вершечка небес […]...

“Рябко, і дощ, і з вітром цвіт…” Рябко, і дощ, і з вітром цвіт, І мамалига, й небо з Богом, І пізній розум з ранніх літ, І […]...

“Як світле сниво, як плавба…” Як світле сниво, як плавба Легкої хмари, як левкої Вночі під хатою в спокої Мені ти є, моя журба. Ні, […]...

РОЗМОВА З ВІТРОМ Стосик чистого паперу На моїм столі. Обіч рояться уперто Всі мої жалі. Розколисуючи штори, Вітер приліта, І настійливо з докором […]...

“Надихаюсь полем, вітром перепився…” Надихався полем, вітром перепився Настояним на золотих медах, Землі прарідній знову поклонився, Став глибше в незагублених слідах. Вертався поночі, світився […]...

“Ми народжені сонячним вітром. Дбайливо сповиті…” Ми народжені сонячним вітром. Дбайливо сповиті в пелюшки, тонкотканії із конопляних зірок. Ми у літеплі місяця купані. Вчились ходити ми […]...

“Чорні від страждання мої ночі…” Чорні від страждання мої ночі, Білі від скорботи мої дні Впали у твої свавільні очі, Жадібні, глибокі і чудні. Я […]...

В ОРКЕСТРІ СВІТЛА Мені здається, що навчилась я грати На дивній арфі сонячних промінь. Не тільки грати – Насолоду мати. Не тільки грати, […]...

В ІМ’Я НАРОДУ, ДЛЯ ЛЮДЕЙ! Все піддається праху, смерті: Людина, сталь, Багатство, міць, І слави п’ятаки затерті, І золоте перо жар-птиць. Людина й сталь, Багатство […]...

ДРУЖНЯ РОЗМОВА “Люби ближнього свого, як самого себе” Так, Я Люблю себе, Люблю і навіть дуже, Але без цього, любий друже, Я […]...

ВОГОНЬ (“Дивлюся на вогонь, як полум’я струмує…”) Дивлюся на вогонь, як полум’я струмує, по вигинах своїх він настрій мій формує: сюди-туди хить-хить, назад-вперед-угору, горить душа, горить, і […]...

“Край тіні власної ти, матінко, сидиш…” Край тіні власної ти, матінко, сидиш, покрай життя, покрай своєї долі, і зеленіє в затінку спориш, і високо тобі, як […]...

“Ятаганно вигнуті кінці маленьких ножиць…” Ятаганно вигнуті кінці маленьких ножиць, летючі нігтики сідають на підлогу, а один залетів аж на килим. Діти під наглядом перебігли […]...

ПРОЩАННЯ З ДОМОМ Я вернулась додому і нарешті збагнула, Що мені він чужий і йому я чужа, Бо нема в нім того, кого […]...

ЧЕТВЕР Мені сьогодні тоскно – може тому Що дощ іде. Ах невже тільки тому тільки тому? Місця нема ніде. Сьогодні середа […]...

В казематі (В казематі ) В казематі I Ой одна я, одна, Як билиночка в полі, Та не дав мені бог Ані щастя, ні долі. […]...

1N Жінка що віддається не часто І таїть у собі стриманості красу – Ніби собі самому – каже – що своє […]...

Рождение стихотворения Тяжелы мои стихи – Камни в гору. Донесу их до скалы, До упору. Упаду лицом в траву, Слез не хватит. […]...

ПОКЛИЧ МЕНЕ, ЛЮОВЕ Поклич мене, любове, на межі Мого життя іще раз за собою, Нехай душа в крутому віражі Зайдеться неспокійною жагою. Я […]...

СЬОГОДНІ Я сьогодні курю і курю папіроси Я сьогодні смутний Я сьогодні смутний я сьогодні смертельно смутний Бо люблю її коси […]...

ЗАБОЛЬНИЦЯ За болем, далі – Забольниця… Лікарня на горі стоїть. В мені клубок чуттів роїться, Що кревний біль в собі таїть. […]...

НАЙВІРНІША ДРУЖИНА Перед могильним гнітом самоти, Який на душу давить неугавно, Вже й ти зробилася чужою – ти, Що найріднішою була недавно. […]...

СТЕЖИНА + Чому живе, і сам не знаю, В моєму серці стільки літ Ота стежина в нашім краї Одним одна коло […]...

“Отак, як зроду, потаємно, з тилу…” Отак, як зроду, потаємно, з тилу, усіх міщан ощирені лаї ненавидять в мені мою скажену силу, ненавиджу в слабкості свої. […]...

“Очима ти сказав мені: люблю…” Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, […]...

МОЯ СТЕЖИНА Чому, сказати, сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краї, Одним одна біля воріт. Ота […]...

Related posts: