СОЛОМИНКА

Related posts:

1. “То дощ, то сніг, то знову дощ…” То дощ, то сніг, то знову дощ, І листя лопотіло, Побуровіла нехворощ, Вода на зиму сіла. Піввітру пахло ще теплом, […]...
2. СЛОВО О ПОЛКУ Масивні коні, п’яні коні Мотуззя рвали, пруги шлей… Тягли в проклятім перегоні Тупі потвори батарей. Услід подоланій колоні Тьма волочила […]...
3. “Вже давно перестали морози…” Вже давно перестали морози, Прошуміли холодні дощі, Розцвілись винограднії лози, Зеленіють в садочку кущі. Стала казкою ніченька ясна, Голос горлиці […]...
4. “Сизі ранки поснулі…” Сизі ранки поснулі, зозулі під росами сплять, зелені стебла цибулі з низеньких туманів стримлять. Грузне в туман драбина, прихилена до […]...
5. МОТИВ КРАКАРА Колумб відпливає все далі, все грізніші його накази: Забороняю оплакувати мертві кораблі, їх буде все більше. Забороняю думати про жінок. […]...
6. О, как хрупка соломинка твоя О, как хрупка соломинка твоя. Не доплывешь до берега другого. А за рекою раздается снова: – Не отпусти меня! 1985-1987...
7. НОЧІ Проносиш ти осінніми ночами очей своїх непереможну сталь повз кольори незнаної печалі, повз розум, серце і мої вуста. І я […]...
8. Чути чути як поночі хтось такий як туман хтось такий як волога навшпиньки скрадається попри стіну то іржа підступає ножеві до […]...
9. Від’їзд. Парк Шевченка Що ж, прощай південне місто, Із бульварами своїми, Де з потертих постаментів В море дивляться чужі… Дерибаси, Деволани Разом з […]...
10. ДАЛІ! Далі, о далі звідусіль! Махом останніх зусиль Рвати кайдани гнилої моралі, І далі!.. І далі!.. І далі!.. В край, де […]...
11. 2. Нав’язливий сон Ніколи більше, зриваючи квітки болиголова, не затру собі ними очі; знаю: після цих дощів виростуть великі жовті безсмертники, що нас […]...
12. ПРОЩАЙ! Прощай! Душа – тоской полна. Я вновь, как прежде, одинок, И снова жизнь моя темна, Прощай, мой ясный огонек!.. Прощай! […]...
13. БАЛАДА ПРО ЛАРИВОНОВУ МОГИЛУ Як піднімається ранок і сонце услід, – Він виходить у степ на могилу, Повертає обличчя на схід, Випростовує постать похилу: […]...
14. ТЕЛЕФОН У чорнім телефоні чорні кола, Там гнізда в’є живий лелечин голос. Знімаю трубку і питаю у лелеки: “Скажи, чи ще […]...
15. КОНІ Івану Драчеві Івану Драчеві Коні-гривані – блискавки! Коні булані – лиск! Коні – у небі висянім, Коні – в Парижі […]...
16. “Я вівці чорні й білі розгубив…” Михайлові Дмитріву Михайлові Дмитріву Я вівці чорні й білі розгубив у пізньому тумані. Угорі вони іще озвалися. Побіг – нема. […]...
17. “Уймають болі єдині сни…” Уймають болі єдині сни, У сні лише мій біль стихає, – Ні зір, ні сонця, ні весни Без краю рідного […]...
18. “Прощай! Прощай! Со лба сотру…” Прощай! Прощай! Со лба сотру воспоминанье: нежный, влажный сад, углубленный в красоту, словно в занятье службой важной. Прощай! Все минет: […]...
19. ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ Тихесенький вечір На землю спадає, І сонце сідає В темнесенький гай. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? […]...
20. Літо двоє несамовито двоє задихано завчили одне одного напам’ять як хрестоматійні вірші і навіть пісок та трава тепер безсилі створити їм […]...
21. “Ти дивишся. А я вже – як на трапі…” Ти дивишся. А я вже – як на трапі. І слів нема. І туга через край. Життя іде по “Гаусівській […]...
22. “Коли я вмер – забув, не знаю…” Коли я вмер – забув, не знаю… Я в чорній прірві забуття… О краю мій, коханий краю, Коли ж це […]...
23. “У тридцять літ ти тільки народився…” У тридцять літ ти тільки народився, аби збагнути: мертвий ти єси у мертвім світі. І нема нікого окруж. Ти тільки […]...
24. “Я в тебе запитав…” Я в тебе запитав дорогу до зірок. Я не картав себе за цей небесний порух. Бо скоро буде мла, бо […]...
25. ПІДЗЕМНА ЦЕРКВА Випитував я декого з старих, Котрі ще ляха й унію видали, Як діялося, що колись було… А що, миряни, слухати […]...
26. ДВА ГОЛОСА Два голоса, прелестью тихой полны, Носились над шумом салонным, И две уж давно не звучавших струны Им вторили в сердце […]...
27. МАЗЕПА XXV Над садом зорі в хороводі, Блука зефір між верховіть. І коло хати на колоді Мазепа зігнений сидить. МАЗЕПА Прости, прости, […]...
28. “За чорно-синьою горою…” За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня, Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня. Зеленим пензликом тополі – кривенькі кігтики в […]...
29. ВЕСНА (“В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі…”) В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі плямами багрів трояндять зломи пошарпаних нам персами землі примар сонце в хомуті […]...
30. ПОЛТАВСЬКА МОГИЛА Над городом Полтавою туман виходжає; У тумані вечірнє сонечко сідає. Туман зимній та холодний оддався снігами; Позаносило ізгарбом стежки між […]...
31. “Ну що б, здавалося, слова… “ Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!.. Знать, […]...
32. П’ЯТЬ ВІРШІВ НА ОДНУ ТЕМУ 1. Хто має нюх втягає запах кіс і переймається лагідністю втягає віддих і його власкавлює її весна втягає запах статі […]...
33. КОНОТОП Знову коні палають в степу, гриви зфашкують раптом, і грімкоче глухе туп-тупу Трахтемирівським трактом. З грив на гриви стрибає вогонь […]...
34. “Як почуєш вночі край свойого вікна…” Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна, Не […]...
35. РАЗЛУЧЕНИЕ Прерви сей горький поцелуй, прерви, Пока душа из уст не излетела! Простимся: без разлуки нет любви, Дня светлого – без […]...
36. “Лошиця з дикими і гордими ногами…” Лошиця з дикими і гордими ногами, Із нізднями рожевими на сонці І матово-темнавими вночі, Лошиця із мінливими очима – То […]...
37. DAS EWIG WEIBLICHE Я – земля, сповнена ласк, щедра своїм багатством. Тепло моє – життєдайне. Черпай із нього, мов воду цілющу, мужність, силу, […]...
38. “Ми з моря поверталися…” Ми з моря поверталися. І тіло Світилося у бронзі, золотіло. Світило море. Золотів лиман. Ахіллові сліди світили мужні… А спогади, […]...
39. ДОГМАТИКИ Втопили в землю порожні очі, На тім’ях – сивіє рілля. Мозок не родить. Піт неохоче Випаровується з-під бриля. Позичте їм […]...
40. “днинськи ця настояна вода…” днинськи ця настояна вода нас оберігала од лукавого. час тікав, як риба із-під каменя, з кожним кроком душу коротав. я […]...