ПОЛТАВСЬКА МОГИЛА

Над городом Полтавою туман виходжає;
У тумані вечірнє сонечко сідає.
Туман зимній та холодний оддався снігами;
Позаносило ізгарбом стежки між кущами.

Запрягайте, братці, в сані коні воронії:
Поїдемо гулятися в степа сніговії.
Гей, гей, гей, уже на землю нічка ніспустилась!
Ей, глядіть лиш: оця шкапа так настоборщилась!
Ой, і що то край лісочка у степу меріє?
Ой, і що то за могила за хрестом бовваніє?
Ізлякалась вразька шкапа із хрестом могили,
Вертайтеся, вертайтеся: з нами божа сила!
Не дивітесь, що на хресті написано красно, –
Повз могили, кажуть, ніччю їздити опасно.
Хто при місяцю, зимою, на її узгляне…
Такі думки нападуться, що погано стане!

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

ШВЕДСЬКА МОГИЛА У степу під Полтавою є висока могила, – Жито спіє навкруг, пшениці, ячмені, Мирний день розквіта, розпростовує крила… У задумі […]...

МОГИЛА Десь далеко в чистім полі Могила стоїть, Округ неї на роздоллі Та тирса шумить; Степ широкий розіслався, Небо та земля; […]...

САВУР-МОГИЛА На циферблаті час ганяє люто стріли, і сиплеться пісок з пощерблених трибків, і вороння летить крізь простір прогорілий, летить на […]...

ОШУКАНА МОГИЛА Отут, де сумно опустили віти Стрункі тополі на твердий обліг, В пропахле димом сорок третє літо Він за неправду у […]...

МОГИЛА Що то за могила: Вітер сніг розміта; Крізь сніг почорніла Трава вигляда? Далекії роки далеко вплили, Як води весною. Густою […]...

Розрита могила Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш? Чи ти рано до схід сонця […]...

МОГИЛА Там, де виснуть, як мокрі мішки, небосхили І, задумавшись, гори стоять навкруги, Ледь видніє чиясь безпритульна могила, Мов сирітка, загублена […]...

БЕЗІМЕННА МОГИЛА Гірчать нагріті сонцем полини, Пливуть хмарини білі, як вітрила. Лежить, мабуть, з минулої війни Серед степів загублена могила. Чий син […]...

БАТЬКІВСЬКА МОГИЛА Покинув нас і нашу матір; Скажи, нащо в далекій стороні, Без рідних сліз, в чужій землі, Ти ліг, мій милий […]...

МОГИЛА ПРЕДКІВ Тут, біля давньої церковці, Де святили на Спаса маківки й калину У дзбанах, поливаних склицею, Стоїть могила моїх предків. Кована […]...

МОГИЛА СВЯТОСЛАВА Над річкою над Опором Долина зацвіла, Біля річки на долині Самотня могила. Над могилов Бескид гордий Недвижимо чає І, мов […]...

МОГИЛА АКВАЛАНГІСТА Гранітні брили, скелі – Тарханкут. Суворий напис прочитав я тут: “У цім краю нема його могили, Його могилу хвилі моря […]...

САВУР-МОГИЛА Колись давно, в добу воєнних бур, Прийнявши прю на пагорбі крутому, Поліг за славу лицарського дому Хоробрий скитич, провідний Савур. […]...

“В царстві ночі степової…” В царстві ночі степової, В царстві ночі серед літа – Ти зі мною, я з тобою, А над нами – […]...

“У кожнім парку – масова могила…” У кожнім парку – масова могила, Лежать прикриті кості й черепи. Кричало небо, плакали степи, А світ мовчав, ховаючись під […]...

МОГИЛА НЕИЗВЕСТНОГО СОЛДАТА Могила Неизвестного солдата! О, сколько их от Волги до Карпат! В дыму сражений вырытых когда-то Саперными лопатами солдат. Зеленый горький […]...

СТЕПОВА МОГИЛА Звідкіль ти, могило, У степу взялася? Хрестик з очерету, Земля не зляглася. Ні шляху, ні стежки; В полі дико, пусто; […]...

ПОЛТАВСЬКА БИТВА Встають перед зором задимлены далі, Полтава, Батурин і Ворскло встають. Козацькі загони, за волю повсталі, На північ верстають окрилену путь. […]...

О НАЛИВАЙКУ Що ся степом за димове густо закурили? Чи то мрачка осідає, стеляться тумани? – Не мрачка то осідає, не туман […]...

“У селі одному на Поділлі…” У селі одному на Поділлі – все життя, а й досі не знайшов – дід Карпенко ходить щонеділі у степу […]...

СТЕП Їдемо з батьком степом серед ночі; То як мій коник заграє, заскаче, Зараз чогось мому батькові в очі Сльози навернуться, […]...

Спитаймо себе – хто є ми? Спитаймо себе – хто є ми? Чому без держави вiками? Прокляття якої вини Так довго тяжiло над нами? Молiмось за […]...

СОЛОВЕЙКО Зелений сад, зелений сад, Зелена могила! Зелений сад вдяга весна, Могила забриніла! Як грано слухать, коли вніч Маленький соловейко В […]...

БАБУСЕНЬКА Старую бабусеньку згадаю! Вона мене кохала: піснями пеленала, Рідним словом кормила, рідній мові учила; Старую бабусеньку згадаю! Згадаю старую сиротину, […]...

12. Стоїш у водоспаді шат Стоїш у водоспаді шат під хрестом, чорна колоно болю. А Син твій скорчений, як в утробі, скапує кров’ю. Останній крик, […]...

МОГИЛА МАТЕРИ Ни креста, ни камня даже на могиле этой нет, и никто мне не укажет никаких ее примет. Бугорок, с другими […]...

МОГИЛА КІТСА Від болю звільнений і від наруг, Лежить під синім покривалом Бога. Життя й любов минули, як тривога, – Так рано […]...

САВУР-МОГИЛА Це я – мандрівний кобзар – іду битим шляхом і помічаю при дорозі гніздо, де повно пташиних яєчок. Коли нахиляюся […]...

МОГИЛА НЕВІДОМОГО СОЛДАТА Не пляс Етуаль – площі Зірки, Де шум не стихає й на мить, В могилі, Обдурений гірко, Солдат Невідомий лежить. […]...

ПАМ’ЯТІ СЕСТРИ Вологий вітер ворушить віти, Уже безлисті. І доцвітають останні квіти В твоїм обійсті. І та стежина, де ти ходила, Дощем […]...

БЕРЕЗКА В огороді березонька баркан оповила; Чом до мене ти не ходиш, моя Галю мила? В огороді березонька крій коляки в’єтсья: […]...

ІІ. “Вороногривий кінь…” Вороногривий кінь Махнув розхристаним хвостом. На землю впала чорна тінь, Лежить земля хрестом. Хрестом – З опльованим Христом. Зареготався день, […]...

В казематі (“За байраком байрак…”) II За байраком байрак, А там степ та могила. Із могили козак Встає сивий, похилий. Встає сам уночі, Іде в […]...

СТИХ IV Душе вбога! Кинь нікчемну Житейську страсть, а глянь в таємну Безодню сльоз! Барвінок, мирт і лавр пахучий – Усьо колись […]...

“Усе пізнавши й переживши…” Усе пізнавши й переживши, Стою безгрішний, мов Адам. З криниць небесних мудрість пивши, Що я нащадкам передам? Хіба лиш те, […]...

НІЧ НА ХОРТИЦІ Мережу срібну сипле Дніпрельстан В приборкане Славутне кипіння. Опівночі клубочиться туман, На Хортиці встають мені видіння… За частоколом збились курені. […]...

НА ДВАДЦЯТІ РОКОВИНИ ВЕЛИКОГО ПОХОРОНУ Поховали – закопали У могилу силу; Пишним лавром іскрасили Дорогу могилу. Не так лавром іскрасили, Як слізьми зросили, Що не […]...

ПОТЬОМКІН Потьомкін встав. Перуку зняв шовкову І ходить, агітує за “не так”, За Другу Катерину й другу мову, Що першу б’є, […]...

“Мій дід умер, коли жита у полі…” Мій дід умер, коли жита у полі Вже наливали туго колоски. Ще хоч би місяць!.. Але згас поволі, Стискаючи судомно […]...

СОНЕТ В єгипетській гарячій далині, Над хвилями задуманого Нілу, Тисячоліттями стоїть могила: Там жменю зерна віднайшли в труні. Та хоч воно […]...

Related posts: