ФАСТІВСЬКА НІЧ
Готична ніч. На небі, як у книзі,
Механіка виконує закон.
Холодний місяць – лисий метафізик –
Обчислює народження і скон.
Та вслухайся: оцей нічний Елізій
Зітхає глибиною темних лон,-
Симфонія, а не прозорий сон
Замерзлий в нерухомо синій кризі!
Ударами припливів і відпливів
Здіймає груди вічний океан
І в скелі б’є. І космос, як пеан,
Гримить в безкрай.
Ні, ще ніхто не вивів
Твоєї формули. І марно в безмір сфер
Крильми кістястими ширяє Люцифер.
(4 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ДУХ Людина – що таке? Не плоть, не море. Не океан, не космос, тільки дух. Йде смерть, але вона не переборе […]...
- “Мої слова, добірні й прості…” Мої слова, добірні й прості, Гойдає Тихий океан. І проростають, наче брості, Снажні рядки – дзвінкий пеан. Мої стрункі й […]...
- “Раюю на горі – як на Парнасі…” Раюю на горі – як на Парнасі. Внизу бринить Великий океан. І голі скелі, на прибої ласі, Дарують водам радісний […]...
- ІСУС ДАЖБОЖИЧ В Галичину, чи може в Галілею, Нам все одно земним, куди прийти, Дажбога син, піднесений землею, Шле в небо: “Отче […]...
- “Неначе космос…” Неначе космос… Як тривожний вир, Де сходять новоявлені світила… У тому небі діаманти зір Примхлива наша доля засвітила. Ніхто не […]...
- ШТИЛЬ Одгуркотіли люті урагани, Одклекотіли бурі і шторми, І тільки чайки квилять у тумани, Могутніх вод черкаючи крильми. Надходить штиль. Безмежний, […]...
- Веснянки. “Гримить! Благодатна пора наступає…” Гримить! Благодатна пора наступає, Природу розкішная дрож пронимає, Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий, І […]...
- САМОТНІЙ СЕРЕД КРАСИ Смілка палає. І спека Над луками (безкрай трави). Вічний лиш в небі лелека – Форма стріли й тятиви. Полудень. Сам […]...
- “Оце нам на розкіш і луг, при лузі вільшина…” Оце нам на розкіш і луг, при лузі вільшина, і голка води, і тепла горошина. Оце нам на наше обшир’я […]...
- “Просто. Не йти праворуч…” Просто. Не йти праворуч Ані ліворуч – ні. Хай лише вітер поруч, Вічний сурмач борні. Вітер, що хмарі – в […]...
- “У лісі вже нічого не цвіте…” У лісі вже нічого не цвіте, Цвіте лиш дятел на сосні сумливій Та синій дзвоник уві млі у мливій, Це […]...
- СКОВОРОДА В ДОРОЗІ Громи зітнулися в гучному герці, Степами гонять молоду грозу. “Григорій Савич!.. Проше, підвезу”. – Притьмом одчинено ридвана дверці. “Хе-хе!” (Копита […]...
- СТАНІСЛАВ ЛЮДКЕВИЧ Зловіссна загроза тромбонів – загроза навислої скелі: дорогу ніхто не проторить, дороги ніхто не осилить… Тут поклику треба в мажорі, […]...
- ВІТРЯК На обрії старий вітряк Здіймає в небо крила. Злетіти хоче, неборак, – Піднятися несила. По груди в травах і житах […]...
- “Так мені, бува, не вистачає…” Так мені, бува, не вистачає гордої тієї прямоти, що стрясає скелі глухоти і гримить у безвісті мовчання. Падають на мене […]...
- ОКЕАН Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори […]...
- “Напинайте рогожі вітрил…” Напинайте рогожі вітрил; Океан – прикидається злим! Він могутні обійми відкрив Дітям сонця і дітям своїм. Там – на півночі: […]...
- “Де зазирають в прірву скелі…” Де зазирають в прірву скелі, Де, як поема, барвний світ, Над сном маленької оселі – Мов стрічка, синій оксамит. І […]...
- СТЕП Ходе Степ. Замислений Степ. А на ньому синій, синій жупан. За туманом – туман і татарські загони… Розсипається Степ синім […]...
- “Пароплав за обрієм зникає…” Пароплав за обрієм зникає, Розтає в сліпучій далині. І ніхто не відає, не знає, Чи назад повернеться, чи ні. Синій […]...
- ПЛУГ Вітер. Не вітер – буря! Трощить, ламає, з землі вириває… За чорними хмарами (з блисками! ударами!), за чорними хмарами мільйон […]...
- “Холодне море, день похмурий…” Холодне море, день похмурий, Пісками вкритий берег бурий. Справляє сірий бал сльота, І нудить світом самота. Куди не глянеш – […]...
- ПОВІНЬ Весняна повінь рве загати, Змиває дамби і мости. У неї іншої мети, Аніж природу оновляти, Нема… Але пеан співати Її […]...
- “Осінній день, осінній день, осінній…” Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже ця […]...
- ЧЕРВОНІ ЧЕРЕПИЦІ Червоні черепиці, оранжеві коти. А я біжу по східцях, од сонця золотих. Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні. […]...
- НА ЧУЖИНІ Там, де мене ніхто не знає, Ані людина, ні мотиль, Там тиша, час не проминає, Стоїть, мов океан без хвиль. […]...
- АПОФЕОЗ Умирай, як смертельно підстрелений звір, Що й стрільця розриває на шмаття І побідно несе на широкий простір, За небесну блакить […]...
- ЧОЛОВІК ВМИРАЄ Відвертається від своїх рук, як від друзів, що прийшли його відвідати, і скоро вийдуть із кімнати, немов картини, здіймає сліди […]...
- “Іще одна сумна калина…” Іще одна сумна калина На кладовищі зацвіла. Під нею ще одна людина Спочинок вічний віднайшла. Дощами обрій просльозився – І […]...
- ОБ’ЯВЛІННЯ Я ждав так довго, я ждав на хвилю ту, як врешті зрозумію життя таємний глузд, зів’ялий лист незнання, мов буря, […]...
- “Чого вночі сміявсь? Ніхто не скаже…” Чого вночі сміявсь? Ніхто не скаже – Ні Бог, ні демон; відповідь ясну, Коли на мене смуток наполяже, Лиш серце […]...
- КАРПАТСЬКА БАЛЯДА Олені Багато юносте! Щедрими Втіхами доля гостила. Ми не питали, що далі За молодою межею. Об скелі дзвеніли комети, Одна […]...
- ЛЕБЕДІ На тихім озері, де мріють верболози, давно приборкані, і влітку й восени то плюскоталися, то плавали вони, і шиї гнулися […]...
- “І дні, і літа пропливають поволі…” І дні, і літа пропливають поволі, Як хмари осінні – холодні, сумні,- Сухоти, як шашелі, точать в неволі Застуджені груди […]...
- “Я знаю, розправить крила…” Я знаю, розправить крила Небес голуба фіяла, І буде дзвеніти сила, Як юність моя буяла. І буде п’яніти в щасті […]...
- LIBER PEREGRINORUM 3 Книга прочан 3 (Єрусалим) Дорога жовта під ногами, блакитне небо понад нами. Іду незнаними шляхами. Людина – вічний пілігрим. Тужу […]...
- ШПАЛИ Соснові лежні? Ні – потоки! З залізним громом на крилі, Вони біжать у світ широкий Із української землі. І, довгу […]...
- МАНДРІВНИК Куди жене тебе воля, нестримний мужу? В твоїм волоссі клубляться дикі вихри, Негода карбує твоє обличчя, як скелі, Твої очі […]...
- ЕПІЧНИЙ ВЕЧІР Під прапором мідянолистих буків, де сонце покотилось вогняним тарелем, засмаглі хлопці, мов джмелі на луках, гудуть, і вибухає пил з […]...
- “Поспати знову птахи не дали…” Поспати знову птахи не дали, У саклях сонце вікна заливає, Проміння мчить, немов живі вали, Мов океан, що острови змиває. […]...