Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







САМОТНІЙ СЕРЕД КРАСИ

Смілка палає. І спека
Над луками (безкрай трави).
Вічний лиш в небі лелека –
Форма стріли й тятиви.
Полудень. Сам в зелен-колі,
Дух зелен-раю несу…
Бо у цій вічній юдолі
Світ зі страждання і болю
Не запримітить красу.

Патиками розмітять, закосять загони,
Хоч лякаються очі, та задзвонить коса,
У копиці складуть, перепишуть на тонни,
До надоїів зведуть… От і вся вам краса!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


САМОТНІЙ СЕРЕД КРАСИ - БАБІЙ СТЕПАН