Хвилина
Хвилина – що робити з нею?!
На те вона і є хвилина.
Спливе і стане нічиєю,
Немов на обрії хмарина.
В невпинних змінах і химерах
Короткі дні її і скорі.
Та вічно плавають в озерах,
Міняючись, дівчата й зорі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Знов чомусь прийшла хвилина смутку…” Знов чомусь прийшла хвилина смутку. Попрямую у вечірній ліс. Запалю солдатську самокрутку Над окопом, що давно заріс. Ні, життя легкого […]...
- “Мов краплі ті, хвилина по хвилині…” Мов краплі ті, хвилина по хвилині Спливає час в посудину доби… Не обіцяй добро зробить людині, А просто – якщо […]...
- ХВИЛИНА РОЗПАЧУ О горе тим, що вроджені в темниці! Що глянули на світ в тюремнеє вікно. Тюрма – се коло злої чарівниці, […]...
- “Зачепилася хмарина…” Зачепилася хмарина За високі гори – Обважніла, не злетіти В голубі простори. Зупинилася – і сльози Ронить у печалі… Так, […]...
- КОНІ Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони на поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші… Хвилина – і табун […]...
- ХВИЛИНА День вийшов білою чайкою, Сонце впало, застрягши На шпилі базальтовім. Серце лопоче, як голуб на вітрі. Роззуєш будні, зашарієшся хусткою, […]...
- “Ті, що народжуються раз на століття…” Ті, що народжуються раз на століття, умерти можуть кожен день. Кулі примхливі, як дівчата, – вибирають найкращих. Підлість послідовна, як […]...
- “Весна. Розквітнув ломикамінь. М’ята.” Весна. Розквітнув ломикамінь. М’ята. Розквітла заполоч. Нечуй-вітри цвітуть. Зацвів комиш… І зацвіли дівчата. Про їхній цвіт сьогодні тільки й чуть. […]...
- 09. ОЖИДАННЯ У далеч встромляю розгойдані очі, неначе гарпун: на обрії сивім, де небо з землею зішите нитками дерев, таємний, рухливий підноситься […]...
- СПОГАД Виблискує в сонці ріка, Біліє хмарина легка, І ти мені мила така, Що годі вмістити у слові Безмежжя моєї любові. […]...
- РОНДЕЛЬ Тичини томик і дівчина… Немов нектар спива з рядків… То ордами – вітри прудкі, То пропливе хмарина чинно, То лісові […]...
- “Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить…” Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить… О милий друже, – знов недуже – О милий брате, – розіп’яте – Недуже […]...
- КОЗА Коза не зводила сумних очей з дороги, Дивилась тужно так, немов ждучи когось, Немов побачила десь там великі роги Коханого […]...
- “Вільшина, верби, осока…” Вільшина, верби, осока. Кущі над берегами. І ледве котиться ріка Зеленими лугами. Синіють мирно небеса, Пливе хмарина біла… Спокійна, стримана […]...
- “Немає смерті. І не ждіть – не буде…” Немає смерті. І не ждіть – не буде. Хто хоче жить, ніколи не помре. І будуть вічно веселитись люди, І […]...
- “Вода в озерах потемніла…” Вода в озерах потемніла, Ліси дрімота облягла. Трава поволі без тепла Зашерхла, зблякла, посіріла. Не лопотять пташині крила, Минула вирію […]...
- БІЛЯ КРИНИЦІ Стоять жінки біля криниці, Туманом тягне від ріки. В садах шаліють різні птиці, У відрах плавають зірки. Розмова. Свіжість вечорова. […]...
- В РОСАХ Паслися в лузі коні й лошата. Пасли їх любі-милі дівчата. Дівчата в росах – ясні, рожеві… Так смачно в росах […]...
- “Холодом повіяло. Настали…” Холодом повіяло. Настали Непривітні і короткі дні. Всі ліси давно пооблітали І стоять похмурі й мовчазні. Холодом повіяло. Осінні Вогнища […]...
- “Щодень по-іншому мені…” Щодень по-іншому мені Світає небо у вікні, Долини, схили, косороги Такі ж і не такі, як вчора. І як завжди, […]...
- “Не любити тебе – не можна…” Не любити тебе – не можна. Володіти тобою – жаль. І хвилина діяння кожна Випромінює нам печаль. Бути разом… в […]...
- СТАРИЙ Все глибше бачить зір, Стихають бурі в серці. Миліші птах, і звір, І шум трави при стежці. Іде він між […]...
- “Короткі батькові листи…” Короткі батькові листи Без підпису і дати. Душа не вміє доброти У слові приховати. “Приїдь додому на святки…” Сердечна, щира […]...
- “Перше листя пливе по серпневій воді…” Перше листя пливе по серпневій воді, Непомітно відходить за обрії літо. Ми з тобою, кохана, іще молоді, І не треба […]...
- ВОГОНЬ НА ОБРІЇ Град зірвався, гострий, наче кремінь, На байрак опівдні впала темінь. Де шукать розжохканих корів? Їх, таки зібравши, після грому Кожну […]...
- СТАРОВИННИЙ ПЕЙЗАЖ Спинився. Внизу ще шуміли роки навіжені… Немов у забуте століття зайшов і стоїш. Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені. Дзвіночки […]...
- Занепад Києва Умирає, гасне Київ, Сонце нашої землі, Не пливуть уже до його Ні човни, ні кораблі. Не пливуть Дніпром у море […]...
- “Тугий налив біліючого тіла…” Тугий налив біліючого тіла… Мов пелюстки, так одіж облетіла. Оголена вже вся, немов перлина, – То диво з див, жива […]...
- НЕБЕСНА БАЛАДА Чом ти, жайворе, в зеніті не співаєш пісню літню? Чом зажурено літаєш, над стернищем золотавим? Чи вітри зустрів зловісні, чи […]...
- “З-за змари сонце спалахне…” З-за хмари сонце спалалхне, І вітерець повіє. І щось незнане й неземне На обрії замріє. Душа чутилива, мов струна, На […]...
- СОСНА З вітром весняним сосна розмовляла, Вічно зелена сосна. Там я ходила і все вислухала, Що говорила вона. Ой, не “зеленого […]...
- НАПЕРЕДОДНІ Прозорінь просені – небес безмежний повів – Ще огорта тебе, моя земна красо, Та клен охляв і не красується красоля […]...
- ДУБНО Відкриті дубові ворота Фортечного міста старого… І вийдуть дівчата навпроти – Мов квіти сипнуть на дорогу. Від світлих будов цих, […]...
- “Квадрат супокою…” Квадрат супокою і тиші квадрат, І втиснутий сон у місячні стіни, А тиша надворі стоїть на колінах І зорі, мов […]...
- РОМНІВСЬКА ДОРОГА Пам’яті Максима Рильського Просторами романівського літа пливуть ромашки в білих комірцях. На обрії двадцятого століття правдивий голос пісні не зачах. […]...
- “А дівчата не знають…” А дівчата не знають, Як приходять у наші сни, Коли ті потаємно Пливуть над стидливістю персів. Як стрункі олениці, Нелякані […]...
- “На обрії біле вітрило…” На обрії біле вітрило, І небо із морем злилось. Не все, чого серце хотіло, А все-таки дещо збулось. Що сіялось, […]...
- ВЕСНА В ТЕХНІКУМІ У весни така уже тематика, Що дівчатам просто залюбки Готувать екзамен з математики В тім саду, де вчать і юнаки. […]...
- “Вийду у місячну ніч за ворота…” Вийду у місячну ніч за ворота: Що там в тумані, на обрії – хто там? Поле ряхтить, і не видно […]...
- ЗУСТРІЧ ДАЛЕКО Ген білорусочка іде пралісом, спускається в долину (за спиною кошіль, в руках барвінок). Чистенькі болота – води пращедра материзна. Ситняг […]...