“З-за змари сонце спалахне…”

Related posts:

1. “Приїде, побуде – як сонце, сяйне…” Приїде, побуде – як сонце сяйне, І душу овіє чуття неземне. Посидим удвох, поговорим – і все, І поїзд за […]...
2. “Вечорами, коли спить село…” Вечорами, коли спить село І віє з лугу щемним духом м’яти, Виходим з батьком, як колись було, На тепле сіно […]...
3. СОРОКАЛІТНІ Повиростали наші діти, А ми й не встигли постаріти. І тільки перша сивина Нагадує, що вже весна Давно-давно одголубіла І […]...
4. ОБРІЙ Там, де море з небом обнялося, Обрій – мов натягнута струна. А за ним – безмежне безголосся, Мороком покрита таїна. […]...
5. ЗАХОДИТЬ СОНЦЕ Праворуч – сонце і пожежі! Палають гір високих вежі, Палають хвилі вогняні, І хмари в димі і огні. Ліворуч – […]...
6. ЗАДУМА Святковий мент – з людьми погомоніти, А ще когось послухать – поготів. Чому ж, чому на неблизькі орбіти В цей […]...
7. НІЧ У ЛІСІ Посеред ночі скрикне птах – І ворухнеться в серці страх. І вітер сполохом війне, І щось містично-неземне Шелесне в соснах […]...
8. РАНКОВЕ СОНЦЕ Ранкове сонце – серце моє, – Дзеркальна глибінь тепла. З прозорим ранком воно встає… І гляньте! Імла втекла! Вам не […]...
9. ОГНИЩЕ Квітки пахнуть ясним ранком, Соловейко свище, Край дороги догорає Забуте огнище. Курить димок; головешка То сям, то там тліє, І […]...
10. “Пашать нагріті сонцем спориші…” Пашать нагріті сонцем спориші, І жайвори купаються в блакиті. Люблю, коли у полі – ні душі І важко гнуться колоски […]...
11. “Запахли яблука у сіні…” Запахли яблука у сіні – на молодість, на перший гріх. Містечка галицькі осінні. Є щось феллінівське у них. Когось повік […]...
12. “Знову сонце зійшло…” Знову сонце зійшло, День прибув… Як мене не було, Де ж я був? Мабуть, жив у зорі – В напівсні; […]...
13. “Я не знаю, хто ти, звідки ти…” Я не знаю, хто ти, звідки ти, із яких прийшла країв – дні грудневі стануть свідками серед скошених полів. Я […]...
14. “Впало сонце в вечірню куряву…” Впало сонце в вечірню куряву. Тиша виповзла за село. Нашорошилось небо буряно І погрозами загуло. Ніч підходила з гуркотінням, Ніч […]...
15. СОНЦЕ Нічого не пиши, коли всі люди сплять, І не катуй себе, бо в людські сновидіння Проб’ється біль твоїх страждань, саморозп’ять, […]...
16. “Цвіте барвінок, ряст цвіте…” Цвіте барвінок, ряст цвіте, І терен зацвітає. І соловей співа про те, Про що віки співає. Вслухаюсь у його пісні, […]...
17. ПРИТЧА ПРО СОНЦЕ Лежало сонце в тихім броді – Вся армія була в поході. Важкими чобітьми солдати Хотіли сонце розтоптати. Вони ступали темні […]...
18. “…Мелодія весни…” …Мелодія весни: Замріє днина, Задзвонить жайворино Древній степ… В землицю рідну Упаде зернина І, в дивному прозрінні, – Проросте…...
19. ЗМІЙ Цілу ніч верзлися сни недобрії, Рідний замок в мареві заграв. Цілу ніч, страшний такий, на обрії Срібний місяць пущами блукав. […]...
20. ЖИТТЯ /Василеві Куриленкові/ Зловіщий брязкіт днів, що б’ються на кавалки, І жах ночей, що затискають плач. Ти, зраджений життям, яке любив […]...
21. НОСТАЛЬГІЯ Душа торкнулася душі І забриніла. Мов під смичком туга струна, Здригнулось тіло. Живе у голосі душа – Колючий дотик. Неначе […]...
22. У КРИМУ Над морем – “Гніздо ластовине”, І скеля внизу – як вітрило. І думка за обрії лине, І далеч імлою повило. […]...
23. “Поезія – не жарт…” Поезія – не жарт… Вона – Це теж космічна битва. Вона і мати, і жона, Присяга і молитва… Є тіло, […]...
24. “Степи лежать мов зачаровані…” Степи лежать мов зачаровані, Залиті сяйвом голубим. Хмаринки, сонцем пересновані, Пливуть і тануть, наче дим. Ані шелесне вітер колоском, Ані […]...
25. СИВЕ СОНЦЕ МОЄ Пам’яті матері І Чорний вітер. Жовтий смерч. Гухнув пугач в оболоні. Чи то яструб, чи то… смерть, – Просвистіло біля […]...
26. “Море і гори. Сонце і синь…” Море і гори. Сонце і синь. Древні руїни фортець і святинь. Гуни і готи. Скіфи й сармати. Хвиля за хвилею […]...
27. ВІТРЯК На обрії старий вітряк Здіймає в небо крила. Злетіти хоче, неборак, – Піднятися несила. По груди в травах і житах […]...
28. АССІЗІ Украй мені місяця – хліба, Місяця теплого з Умбрії, Над сном виноградників. Замріє крихта рожевого, Золота відляск на лаврах, Франческо, […]...
29. АВТОБІОГРАФІЯ В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу, тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені, і піднеслася голова, […]...
30. “Море – підводного царства оселя…” Море – підводного царства оселя, Але на позір – синя пустеля. Небо – як море. Безмежжя туманне. Може і в […]...
31. ДУША ЖУРАВЛИНА Курличе душа журавлина і пружить морозне крило. Десь там, на іскристій рівнині, не спить у заметах село. Над ним у […]...
32. ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ЕТЮД Далекі села і міста, Дорога – як струна. Недоціловані уста. Події. Імена. Вокзали. Візи. Суєта. Готельні номери. І дні складаються […]...
33. ДВІ ДІВЧИНКИ Коли сушило сонце весла І вітерець над полем стих, Дві дівчинки мені принесли Пучок ромашок польових. Я глянув: о, пречиста […]...
34. ДАВИДОВІ ПСАЛМИ Псалом 1 Блажен той муж, воістину блажен, котрий не був ні блазнем, ні вужем. Котрий вовік ні в празники, ні […]...
35. АДВЕНТ Світла із вікон і святі пожари; – Зайнявся сніг і сріблом мерехтить, І знов Адвент, – легкі на сході хмари, […]...
36. “Недомовленеє слово…” Недомовленеє слово, Недоспіванная пісне! Чи почнеться наново, Чи від жалю струна трісне? Безнадійні сподівання, Бездорожнії дороги, Безнастанне мандрування Крізь дніпровії […]...
37. МЕТЕМФІСИС А нас, тих, що знали зарані пісню, Заспівають у трави, квіти й коріння, Вітерець хвильовий пролетить і свисне, Тичину блакитний […]...
38. Чоловік замислений стоїть на сходах чоловік і спостерігає як обіймаються у небі дві помаранчеві хмари потім він починає лаштуватися в дорогу […]...
39. “Я тікав від людей…” Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити – Добрий спомин мене Й поза гратами не полиша. Задивлялись у воду […]...
40. ЗАБЛУДЛИЙ ОГОНЬ М. І. Степанову То повіє, то ущухне Буйний вітер на роздолі… Глянь – мигне та й знов потухне Огоньок заблудлий […]...