Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Глухе провалля, зяюча глибінь…”

Глухе провалля, зяюча глибінь.
Над нею – кущ. І одчайдушна тінь
На схилі дня і літа голубого
З останніх сил чіпляється за нього.

Приречена, безплотна та безкрила,
Вона висить, од страху заніміла.
Та знає кущ над урвищем крутим:
Загине тінь лише разом із ним.

Така вже доля: вмерти або жити, –
Але довіку їх не розлучити.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Глухе провалля, зяюча глибінь…” - ЛУКІВ МИКОЛА