Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






НАВЗІКАЯ

Ясна голубко, в галасі забав,
Що потонув у криках переляку,
Твій світлий образ осліпив вояку,
У котрий раз зорею просіяв.
Тож ясно-срібний пояс пов’язав
Твій милий берег і мою Ітаку.

Царівна та і водночас не та:
У пишних кучерях змія таїться люта.
Хай умудрилась в двадцятьох днях так
Її колись незаймані уста, –
Настирливо в уяві вироста
Лише Калінсо хтива і нескута.

Мій бідний друже з драним рукавом,
Брудний, напівголодний Телемаху,
Лишімо тінь оскверненого даху!

Нема різниць між злом і напівзлом.
Та кане успіх тим, хто напролом
Іде вперед без сумніву і страху.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

НАВЗІКАЯ - ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ