“Калино-малино, чом листячко рониш…”
Калино-малино, чом листячко рониш
І мечеш на фалю?
Дівчино-рибчино, чому мене гониш
Від себе без жалю?
Зелені листочки поплинуть з водою
Й не вернуть ніколи.
Я молодість твою заберу з собою,
Моя ти недоле!
(3 votes, average: 2,67 out of 5)
Related posts:
- ГІРКА МОЯ КАЛИНА Ой, гірка моя калино! Хай нам солодко живеться, хай нам сонечко сміється, а солодше із тобою, із тобою та й […]...
- “Червона калино, чого в лузі гнешся?..” Червона калино, чого в лузі гнешся? Чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця […]...
- МАДОННО МОЯ… ІІ Вже славлять, співають нове ім’я. (Ave, Maria, Калино моя!) Іде і сміється: життя! квіток! Сонце на скрипку, хмарки у танок. […]...
- 1. Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри на скронях твоїх; хоч під листям – ти вже, як дитина, […]...
- 1. Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри на скронях твоїх; хоч під листям – ти вже, як дитина, […]...
- “Минуле не вернуть…” Минуле не вернуть, не виправить минуле. Вчорашнє – ніби сон, що випурхнув з очей. Як луки на весні ховаються під […]...
- ДИЛЕМА Ні від себе втекти, ні себе наздогнати, Із собою нелегко, а без себе – це жах, Сновигатись бездумно від хати […]...
- ВЕСНЯНІ ЕЛЕГІЇ III. СОНЦЕ ЗАХОДИТЬ Сонце заходить, цілуючи гай, Квіти кивають йому на добраніч, Шепчуть, листочки зриваючи на ніч: – Не покидай, не покидай… В […]...
- М. Луговской Вы проходите по ночи. Сосны гулко зашептали: “Не вернуть назад столетья И секунду не вернуть. Все часы замолкли разом, Колокол […]...
- У ВИСОТУ ДЕРЕВ зелені сховища письмен зелена зваба пам’яті зелені обшири відсутности зелені риби смерку Січень-червень 1997...
- ДИЛІДЖАНС Стук дверцят від грубої руки, По грудках замерзлих дзвін обіддя, І пучки розв’язують стрічки Під м’яким злотавим підборіддям. І таким […]...
- РІЧКА дивишся у плесо і вода минає твою вроду мочить кучері полоще очі несе твої подоби в море вимиває є тебе […]...
- БОЯРСЬКА ТРАСА Грає траса Боярки безкрая, і димлять кар’єри крем’яні. Хто сказав, що молодість минає? Ми в атаці. Ми ще на коні! […]...
- Речі присутні і відсутні вони виливаються в єдину течію затоплюючи межу між явою і маренням вже та ріка нам до плечей […]...
- ПАПОРОТЬ Птиці зелені у пізню пору спати злетілись на свійжий поруб. Тихо спустились на жовту глицю птиці зелені, зелені птиці. Крилами […]...
- НАСТРОЄВЕ Навала хмар на овиді й в зеніті, Дощу диханням виповнена вщерть, Неквапно сунеться… Густі набряклі ниті Розмотує небесна круговерть. І […]...
- “Не сотворив нікому зла…” Не сотворив нікому зла Знайомий мій ніколи. Жона до іншого пішла – Не докоряв ніколи. Розрив нелегко пережив, Не шкодував […]...
- ПІЗНЬОЇ ОСЕНІ Понад водою птах стеливсь, понад водою голубою ширяв уже пожухлий лист і застив літо сам собою. Вода засмучена була, бо […]...
- ПОРИНУТЬ ДНІ ЗА ДНЯМИ (На березі Тірренського моря) Поринуть дні за днями, Постарієсь мій біль, І дармо му тужити За шумом рідних піль. Від […]...
- “Вставай, рибалко! Гаснуть метеори…” Вставай, рибалко! Гаснуть метеори, В загуслу північ б’ються каюки. Здіймай вітрила і заводь мотори, Де кручі, глід, стежки і будяки. […]...
- ГВОЗДИКИ Зелені сутінки. Гвоздики – посли весни. П’яній до краю! Який цей світ знов став великий! І знов твої листи читаю. […]...
- МОЄМУ МОРЮ Прийшла моя пора тебе зустріти, Ступить на твій клекочучий поріг! Відмічений суворим правом жити, – З тобою розминутись я не […]...
- “Що вдієш: світ аристократизовується…” Що вдієш: світ аристократизовується. Сидячи за кермом “Мерседеса”, Не хочемо згадувати про воза. Ми стаємо аристократами. Не здивуюся, коли довідаюсь, […]...
- В казематі (“Мені однаково, чи буду…”) III Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на […]...
- В КІМНАТІ СТА ЛЮСТЕР В кімнаті ста люстер, самозакоханий, гарно викривленим я бачу себе. І тільки в сірому саді мурів, на поверхні мурів, мій […]...
- “У морі синьому, не знаючи причалів…” У морі синьому, не знаючи причалів, На всіх вітрилах у незвідані моря Пливе за межами скорботи і печалі, Як біла […]...
- “Не ходи, моя квітко, в садочок…” Не ходи, моя квітко, в садочок, Де пахучі троянди цвітуть! Не зривай там весняних квіточок І троянд не пришпилюй на […]...
- ЗАПОВІТ Коли помру, то спаліть моє тіло, як заборонену, чи ненавиджену книжку, і зберіть увесь попіл, щоб ні одна молекуля із […]...
- “Сидів і довго думав над собою…” Сидів і довго думав над собою Блакитний вечір вдома навесні, Тим часом як спливалися водою Його зоря на темному веслі. […]...
- “ПАМ’ЯТІ М. К. ЗЕРОВА…” ПАМ’ЯТІ М. К. ЗЕРОВА Колеса глухо стукотять, мов хвиля об паром, стрiчай, товаришу Хароне, з лихом i з добром. Колеса […]...
- ЧАРИ НОЧІ Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: “Цілуй, цілуй, цілуй її, – Знов молодість не буде! Ти не дивись, […]...
- ЛІТНІЙ РАНОК Джмелі спросоння – буц! – лобами! Попадали, ревуть в траві. І задзвонили над джмелями Дзвінки-дзвіночки лісові. Повільне сонце на тумані […]...
- “Лічу в неволі дні і ночі…” Лічу в неволі дні і ночі, І лік забуваю. О господи, як то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть […]...
- ГОРА І КРИНИЦЯ Назвали гору Золотою, а хто й коли, – не знаю… Життя спливало за водою, верба цвіла в розмаї. Крута гора […]...
- ЛИРИЧЕСКАЯ Марине Влади Здесь лапы у елей дрожат на весу, Здесь птицы щебечут тревожно. Живешьв заколдованном диком лесу, Откуда уйти невозможно. […]...
- “Дурні та гордії ми люди…” Дурні та гордії ми люди На всіх шляхах, по всій усюді, А хвалимось, що ось-то ми І над землею, і […]...
- ПІВОНІЇ Червона молодість півоній. Яка краса! Яке п’яніння! Візьми моє чоло в долоні й оборони, моя весіння! Бо переслідує крізь морок, […]...
- XXXIX. “Крізь сон…” Крізь сон чую твою присутність біля себе. Не знаю, чи це сльози, чи цілунки, теплими краплями падають на моє лице....
- МЕДЕЯ зелені очі онуки сонця – павуки золоте руно і поцілунок – сигнет жаги це шквал від моря? рахманний легіт? провини […]...
- “Дощі минулись – і нема…” Дощі минулись – і нема. Сніги іще не впали. Отак – ні осінь, ні зима, Згрібаєм листя, палим. А дим […]...