Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Що вдієш: світ аристократизовується…”

Що вдієш: світ аристократизовується.
Сидячи за кермом “Мерседеса”,
Не хочемо згадувати про воза.

Ми стаємо аристократами.

Не здивуюся, коли довідаюсь,
Що хтось із моїх шкільних друзів
Зажив титул графа.

До чого ми дожилися?
Можеш написати “Людську мелодію”,
Проте лише за наявності рахунку в банку
В тобі визнають Бальзака.

Жан-Жак Руссо, який, наскільки пам’ятаю,
Повернення до природи
Не пов’язував з віллою на морі,
Вважався б нині чистісіньким ідіотом.

А пам’ятаєш наші повернення з моря
На підніжці вагона,
І станцію Ясеновий Гай,
І Попове поле?

Пам’ятаєш образу Попового поля
За те, що не можемо захопити його із собою
На концерт у філармонію?

Пам’ятаєш заздрість в очах жінки на пероні?
“Пам’ятаєш?” – це не просто спогад
Про нашу молодість.
Це моя елегія просить,
Аби ти ніколи не стала
Панянкою.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

“Що вдієш: світ аристократизовується…” - ЛУКІВ МИКОЛА