СОЛОНИЦЯ
І
Іду полем чистим,
Гляну оком бистрим –
Хвилюються жовті ниви,
Житом колосистим.
Уродило жито,
Та нікому жати:
Пішли наші хлібороби
Списами орати, –
Списами орати,
Трупом засівати…
Ой які-то будем жнива
З того сіву мати!
ІІ
Крикне товариство:
“Наливайку, друже!
Не впевняйся, сизий орле,
Не лейстрових дуже;
Бо ті лейстровії
Виросли в неволі:
Ой не вдержать проти вітру
Корогви у полі”.
ІІІ
Буйний вітер віє,
Наганяє хмари:
Чи то турки наступають,
Чи хижі татаре?
Ой ні, не татаре,
Християнська сила,
Мов хмарами гримучими,
Табор обложила.
Стали недоляшки
Поруч із ляхами,
Обгорнули наливайців
Леєстровиками.
Україно рідна!
Чи се ж твої діти
Кругом шанці покопали,
Щоб на своїх бити?
“Ой хто із Жолковським
Тому панувати.
А хто стане з Наливайком,
Тому погибати”.
Повабились наші
На мову лукаву,
Затоптали, закаляли
Козацькую славу.
ІV
Ой, ви, наливайці,
Молоді орлята!
Ой пора вам гостей ваших,
Пора привітати!
Блиснула грімниця
Із чорної хмари:
Повалились-покотились
Пішаки й рейтари.
V
Крикне пан Жолковський
На панськеє військо:
“Не стинайтесь, пани-браття,
З Наливайком близько.
Розкидайте, браття,
Шовкові намети,
Іззивайте усю шляхту
На гучні бенкети.
Будемо гуляти,
Пива, меди пити,
А козаків-наливайців
Голодом морити”.
VІ
Бенкетує шляхта,
Іграючи в карти,
А козаки-лейстровики
Додержують варти.
Поскидала шляхта
Панцери й шишаки,
Бо козаки-лейстровики
Вірні, як собаки.
VІІ
Кинувсь Наливайко
Од броду до броду;
Сюди трудно й туди трудно –
Нема переходу!
Кинувсь Наливайко
Од валу до валу:
“Ой оддайте мене, браття,
Ляхам на поталу!”
VІІІ
Чого, чого славна
Солониця стала?
Що козаки-наливайці
На їй воювали.
Солонії млаки
Слізьми просоліли,
Що козаки-наливайці
Воювать не вміли.
Вони воювали
Чотири неділі,
Од безхліб’я, од безвіддя
Руки обомліли.
Вони воювали
І кров розливали,
Бунчуки й шаблі під ноги
Ворогам поклали.
Вони воювали
Та й довоювались,
Що ляхам та недоляшкам
В неволю достались.
ІХ
Буйні вітри, буйні,
Осипалось жито:
Добра доля тим судилась,
Що з гармат побито!
Нежатії ниви
Внівець обернулись:
Тяжке лихо тим судилось,
Що з войни вернулись!
Сумно дощі, сумно
Зерно прибивають:
Ой без батьків маленькії
Діти виростають.
Виростайте, дітки,
В щасливу годину,
Ой рятуйте-визволяйте
Ще раз Україну!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)