ГРОМАДА

Одваживсь Вовк у Лева попросити,

Щоб старшиною до Овець

Наставили його служити…

Лукавий молодець!

Попереду він кинувсь до Лисиці,

Щоб тая нищечком у Львиці

Поворожила про його.

Лисичка здатна до сього:

Крутнула хвостиком – і помоглося, –

Все до ладу й прийшлося.

Став думать Лев, що, може б, і не слід,

Бо препоганий Вовчий рід, –

Та треба ж іноді і жінці догодити…

Тут як би владить так,

Щоб який-небудь неборак

Не здумав шелесту зробити:

Скрутив, мов, як хотів…

І Лев звелів

Кликнуть громаду на пораду.

Ну, чи громаду, то й громаду…

Зійшлись… Ніхто нічого не сказав…

І Вовчик старшиною став.

А Вівці ж що? Хіба ж вони поснули.

На раді стоячи? Про їх же діло йшло?..

От те ж то й лишенько! Овечок не було,

Бо не покликали – забули…

А слід побуть їм там!

Пайове громадяни!

Ся байка вам

В пригоді, може, стане…

1864-1872

(2 votes, average: 4,50 out of 5)

ПРИКАЗКИ. “ВАРЕНИКИ-ВАРЕНИКИ!” Сидить москаль на прилавку, Прищурює очі… Так і знати: москалина Вареників хоче. Хоче бідний вареників, То й ніщо питати! Та […]...

“Як по літах життя візьмеш до рук сю книгу…” Як по літах життя візьмеш до рук сю книгу І станеш листувать стрічки тих скорбних дум, То, може, на душі […]...

“Хіба не бачите, що небо голубіє..” Хіба не бачите, що небо голубіє, Що сонце ранками всміхається ніжніш, Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє, І […]...

ЧЕРНИЦІ Здригнеться гай гіллям напругим, Повіє запахом суниць… Концтабір там, де в тридцять другім Вбивали молодих черниць. Де підіймали їх на […]...

“Зійшлись обоє на багнетах…” Зійшлись обоє на багнетах: Старий-старий і молодий. В одного: – сину, – з-під кашкета; В другого: – батьку, одійди. Зійшлись […]...

ІЛЬКОВА ЕЛЕГІЯ А я його чекав, хоч знати, коли він прийде, ще не знав… Поміж садів біліли хати, грав коропами мутен став… […]...

СВІЧНИК В цій церкві на стрімкому горбі Довбуш уперше побачив Дзвінку. Тут ялівцем його серце Затріщало у ватрі жаги. Це каміння, […]...

ТРИКУТНИКИ РЕЧЕЙ Вони синьо-гострі, аж зубчик дістає до зубчика. Але лопати досить, щоб скопати їх і відчути, як пахне лезо, з одного […]...

ОХРІМОВА СВИТА Була в Охріма сіра свита, Так хороше пошита: Іззаду вусики з червоного сукна; На комірі мережечка така, що на! – […]...

ЛЕГЕНІ О. Лишезі Іній, вже й очерети змерзли: навіть кінь – і той губами не відігріє (він був колись конем і […]...

ЧОЛОВІК РОДИТЬСЯ Хоч ще не став собою, на те, щоб ним стати, виконує своє перше завдання, повзе під гору м’яса, дорогою теж […]...

“Затінок, сутінок, день золотий…” Затінок, сутінок, день золотий. Плачуть і моляться білі троянди. Може, це я, або хто, або ти ось там сидить у […]...

КОМСОМОЛЬСКИЙ КВИТОК Комсомольський квиток мій лежить на столі Андрій Малишко І Комсомольский квиток мій лежить на столі. Як на гроші лічить – […]...

ЛЮДСЬКИЙ СЛІД Це він і вона, залишаючи слід, Спішили назустріч рокованій миті. Чотири мільйони невивчених літ Чадів цей вулкан на сліди піврозмиті. […]...

“Злотний порох над майданом…” Злотний порох над майданом. Густо-густо бубон грима, І тріпочеться сопілка. Юнаки з дівочим станом, З бурштиновими очима Не цілуйте ви […]...

“Краса, розміряна краса…” Краса, розміряна краса, Вже не одягне цю країну. Хіба, як перше, – небеса Так само родяться і гинуть? Уже не […]...

ВЕДМЕЖИЙ СУД Лисичка подала у суд таку бомагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв […]...

УРОКИ КЛАСИКИ (Цикл) УРОК І По краплі видавлювати з себе раба. По краплі. Видавлювати. З себе. Повільно з себе його видушувати – Та […]...

“Стояла ніч. Ми поруч йшли в сніги…” Стояла ніч. Ми поруч йшли в сніги. Були вони під зорями прекрасні. І кожен слід, мов крапелька жаги Любові нашої, […]...

СЛОВО ПРО МАТЕ ЗАЛКУ* За Тисою я питав: Чи чули про нього ви? Чи мужній до вас долітав Голос його з Москви? Чи знаєте, […]...

АПОСТОЛИ Спинився. І мить, може мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські […]...

НА ЦВИНТАРІ Лежать на Байковім хахли номенклатурні Під бляклим золотом зросійщених імен. Василь Василієм став у труні чи в урні, Євген – […]...

СТАРІСТЬ Сидить у кріслі старий чоловік, а його шкіра, як соняшник, слідує за сонцем, що постійно втікає, як кіт, який не […]...

“Іде кіт через лід…” Іде кіт через лід Чорнолапо на обід. Коли чує він: зима Його біла підзива. – Ти чого йдеш через лід […]...

ВІЛЬШАНИЙ ЦАР Хто їде під вітер нічною добою? Синка на сідельці везе під полою, Коня острогами раз по раз торкає, Дитину до […]...

“Хіба самому написать…” Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать, Усе, що треба, що й не треба. А то […]...

“Гукай на біду – не догукаєшся…” Гукай на біду – не догукаєшся клич на діло яке – не докличешся хіба що здивуєш кого… та й ведмедем […]...

АПЛОДУЙТЕ АКТОРАМ! Аплодуйте акторам, Завжди аплодуйте акторам! Не шкодуйте долонь, Не вважайте ніколи за сором Прохопитись невлад, Не до речі, невчасно, Не […]...

КАННИ Канни цвітуть над морем… Канни – червоні чайки! Зором своїм червоним Палахкотять над морем, Наче вони не канни – Квіти […]...

ЗОЛОТО Я хочу полоскати золото У Чорному Черемоші. Там опришки його затопили Перед лихими очима. А, може, не в річці, Може, […]...

ВОВК ТА ЯГНЯ На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є – Затим […]...

ТАРАС Будь проклят світ, що дав його труні, будь проклят день, коли його не стало… Не граймо, браття, на сумній струні, […]...

ДУБОК Чи лютим вихором нічним, чи ласим пальчиком липким – був зірваний і став нічим дубок маленький, три листки. Він сохнув, […]...

“У роздумах над віком і добою…” У роздумах над віком і добою Пишу в країну юності листи: “Візьміть мене, товариші, з собою – Я обіцяю вас […]...

ДЕ ЙШЛИ НА ПРИСТУП Далеко за хатами Посеред моря трав, Порослий шуварами, Дрімав півдикий став. Заріс, зчорнів, запався, Змережив зіллям дно, Хіба лиш місяць […]...

“Тут теплий Олексій іще іскриться зрана…” А може, ще добро побачу? А може, лихо переплачу? Тут теплий Олексій іще іскриться зрана, Скрізь під ялинами хрумтить тонкий […]...

“Росли укупочці, зросли…” Росли укупочці, зросли; Сміятись, гратись перестали. Неначе й справді розійшлись!.. Зійшлись незабаром. Побрались; І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж […]...

РИСУНКИ ВАСИЛЯ КАСІЯНА НА БЕТОННОМУ ПАРКАНІ ЛІКАРНІ Вони живуть отам, де травостій, Де ліс підходить тихо до лікарні. Ти коло них побудь і прорости І зором, і […]...

ДО ЗІРОЧКИ Ніхто не винен. Тільки час. Між нами довгі коридори. І вже не порятують нас Ні адвокат, ні прокурори. Час – […]...

4 Будили дзвони бджіл цвітінь медову, Стояла днина в золотім розгорті. Князь увігнався, мов стріла, в діброву, Де мужики з дерев […]...

Related posts: