Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЦВІРКУН

Упали в сиве жито
увечері цвіркуни
і заходилися хором
тягати смички вони…

І так уже ж грають, кляті,
немов не перед добром –
із тіла душу виймають,
холодять у жилах кров.

Немає сили тікати,
а слухать – нема снаги…
Хіба що стать на коліна
замолювати гріхи…

1971

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЦВІРКУН - ПІДПАЛИЙ ВОЛОДИМИР