“Архангел Михаїл. Собор Бориса й Гліба…”

Related posts:

1. ДНI ОКАЯННI На Олімп епоха нас виносить і в безодню кидає вона… Доки хтось окрайця хліба просить, у холодний дім приходить осінь, […]...
2. СОБОР ПАРИЗЬКОЇ БОГОМАТЕРІ Витає Божий дух у кам’яній безодні, Ряхтить проміння свіч, і світять душ світл а. І поруч там сидять і ситі, […]...
3. ВСЕМ ХЛЕБА! Рабочий люд едва не весь На нашей родине – без хлеба. “Хлеб наш насущный даждь нам днесь!” Так он, голодный, […]...
4. 1. ПЕРШИЙ ДЕНЬ У одмінах усе мина, бо: а) зимові дні короткі, треба поспішати; б) чужий сміх забувається, коли його замінити своїм; в) […]...
5. НА ТЕЛЕСТУДІЇ Дмитрові Павличку Ти говорив про невмирущість хліба – І в пам’яті розвиднилось село. Зневажливі юпітерові німби, Світилося бліде твоє чоло. […]...
6. VI Risoluto. Собор Саду У притворі собору крипти спалених стін. Заспіває соборна свіча, І навіки: Білі стіни біліють прабілістю тіл, І співають осанну невисохлі […]...
7. Превзыдох мЂру Превзыдох мЂру, О мой вЂчный Боже, Во дневных злобах. Кто ми в том поможет? Преступих закон, О мой крЂпкій Боже, […]...
8. ЗОНА Душа болить пекельним болем За лісом, річкою і полем. Тут все жило, цвіло, буяло – І враз пустельно диким стало. […]...
9. “Когда жалела я Бориса…” Борису Мессереру Когда жалела я Бориса, а он меня в больницу вез, стихотворение “Больница” в глазах стояло вместо слез. И […]...
10. БІЛЯ МОГИЛИ БОРИСА ТЕНА Високі постаменти, плити, Блиск епітафій, імена… Цей чорний ліс лабрадориту Закрив могилу сумовиту – Відбилась істина земна. Як і життя […]...
11. У СОБОР I По один бік верби. По другий старці. Гнуться, гнуться, гнуться верби. Нагинаються старці. Шум юрби глухої. Блиск хмариних крил! […]...
12. ЦИГАНКА Оце – моя хата. А це – мої діти. Чого б нам, соколику мій, не радіти? І діти у школі, […]...
13. “Вийти – ходити. Ввійти – і ходити знов…” Вийти – ходити. Ввійти – і ходити знов. Думати щось або думку гадати – краще. Власне, історія – вмочєння корогов […]...
14. КЕЛЬНСЬКИЙ СОБОР Єлисаветі Котмаєр Квітучий камінь прагне висоти, Як білий лотос – давнього Єгипту. О ні, не мощі, не склепіння крипту – […]...
15. БУДІВЛІ. СОБОР У тіні пагорків, процвівши потаймиру, Звучить колона, як гобоя звук, Звучить собор камінним Dies irae, Мов ораторія голодних тіл і […]...
16. КЕНГІРСЬКЕ ПОВСТАННЯ Не з тундри займисто шугає вогонь, Не прапор кривавий лопоче в Кенгіру, – Волає з розпуки на всю оболонь: “За […]...
17. ПЂСНЬ 17-я. Видя житія сего я горе Житейское море, воздвизаемое зря и проч. Видя житія сего я горе, Кипящее, как Чермное море, Вихром скорбей, напастей, бЂд, Разслаб, […]...
18. ЯМБ Данину юності віддам І більш писать не буду. Тебе, розхристаний мій ямб, Як дівчину, забуду. У тих полях, де я […]...
19. ПЂСНЬ 15-я. Лежиш во гробЂ, празднуеш субботу Великой субботЂ. Из сего зерна: Почи Бог в день седьмый. Еще внійдут в покой Мой. Лежиш во гробЂ, празднуеш субботу […]...
20. ГРОЗА В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ Широким листом виноград-лоза Затріпотіла, ніби в сітях риба… Сьогодні вранці вдарила гроза, Як благовісник радості і хліба, І перше поздоровлення […]...
21. СЛАВА РАЛОВІ (До кантати Сергія Яременка) Слава ралові, слава плугові, Українським рукам хвала! Диким преріям, наче другові, Доля подвиги прирекла. Над Альбертою й Манітобою, Крізь розлогий […]...
22. “Тато косить конюшину…” Тато косить конюшину, а я несу через поле горщики-близнята з гарячим обідом. Горщики не прості – золоті. Що в одному […]...
23. ВУЗЛИК ЗЕМЛІ Коли полину у далекі мандри, візьму з собою вузличок землиці – тієї, у якій коріння хліба, тієї, у якій моє […]...
24. ГОМІН Гомін, гомін по діброві, А над полем все заграви, А над полем все заграви, Пожовтіли буйні трави. Станьмо, хлопці, при […]...
25. “Якби ж то серце спокійніше мати…” Якби ж то серце спокійніше мати, Щоб не бентежили передчуття Та не ввижалась напівмертва мати І голодом заморене дитя. І […]...
26. САМОТНІЙ ПЛУГ Посеред нив стирчить самотній плуг, Незорана земля лежить в округ. Леміш заржавів, срібне чересло Зчорніло й диким зіллям обросло. А […]...
27. ВУЗЛИК ЗЕМЛІ Коли полину у далекі мандри, візьму з собою вузличок землиці – тієї, у якій коріння хліба, тієї, у якій моє […]...
28. МІСТО НАД БУХТОЮ Я палаю захватом, я чекаю вечора Я мрію про щастя я мріяв і вчора Я лину до тропіків я багну […]...
29. “Вже тільки хліба смак…” Вже тільки хліба смак… Забутий смак вина. І вся душа тяжіє до аскези, І меду дикого з акридами – трапези […]...
30. “Оплакую молодість – де її слід?..” Оплакую молодість – де її слід? А слід – у ріці, що перейдена вбрід, І альфа, й омега, і зоряна […]...
31. ВЕДМЕЖИЙ СУД Лисичка подала у суд таку бомагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв […]...
32. 14. “Скоро свято: вся столиця російська…” Скоро свято: вся столиця російська закипіла так, мов повстали гнані і голодні. Я нагадую псиська, що натрапив на слід цитрин, […]...
33. ПЂСНЬ 29-я. Чолнок мой бури вихр шатает В конец сей: ПовелЂ бурЂ и протч. Кто сей есть, его же вЂтры, море послушают? Чолнок мой бури вихр шатает, […]...
34. “Не моя вина…” Не моя вина. А моя біда, Що літа спливли, Як вода. Не о тій порі І не в тім саду […]...
35. “Мов блискучі рукояті…” Мов блискучі рукояті Напрацьованих чепіг, Твої ноги в руки взяті, Звуть мене в безтямний гріх, Та який це гріх, кохана, […]...
36. КИЇВ Підійнявся злотно-зелено, А за тло – густа синьота. Хай яка впаде вагота, Її скине смагле рамено. Йшов Батий на нього […]...
37. ЖАЛЬБА То хліба, то до хліба, то смерті ближньому, то верху нижньому, то дощу, то снігу в полі, то свободи, то […]...
38. ПРИСУД Ані шаблі, ані ножа Не схрестити в останнім герці: Та ж камінно-мертва душа, Те ж безлюбе і чорне серце. Вже […]...
39. “До передмістя поле наплива…” До передмістя поле наплива, І кібернетики, лаштуючи комп’ютер, Вслухаються, як шелестить трава, Як пахне рута, терпко пахне рута....
40. ТАЄМНА ВЕЧЕРЯ І День був якийсь непевний. Щось по колах округ бродило – Незриме, хиже й обережне. Сторожко темніло. Учні нервувалися: “Де […]...