ОСІНЬ

Related posts:

1. СМЕРТЬ ЛАНКОВОЇ Вмирає жінка. Голова її горда Вже осипається зимнім цвітом. Ще й коса золота, як той гострий орден, Що понесуть за […]...
2. ЧАС ЗУСТРІЧІ В ПОЛІ М. К. 1. Я вчуся ходити окраїнами життя. На вітрі – небо нап’яте. Я хитко ступаю окраїнами рядків і вчуся […]...
3. “Ця осінь, Боже, також золота…” Ця осінь, Боже, також золота. Світає. Вечоріє. Крик навколо. Припухлі розтулила ти уста. І день іде, і ніч іде, і […]...
4. ЧЕРЕШНЯ Така чудна, мов нетутешня, Цвіте в чорнолісі черешня. Аж посвітліло навкруги Од білоквітої юги. І як вона сюди забралась? Як […]...
5. ПОРА (Час гострого вітру). …Останніх яблук у саду сумному. …Останніх пострілів над спорожнілим ставом. …Останньої у полі борозни....
6. 2. ПЕРШЕ СІЧНЯ Перший день – не найпершим був. Тільки це запізно уже… Після слів, після гроз, після бур Підраховуймо жертви жертв. Щоб […]...
7. “Як все живе, поволі умираю…” Як все живе, поволі умираю І знаю: на краю – пекельне зло… Вже цілу вічність я тебе кохаю, А ніби […]...
8. ОСІНЬ. КОПАННЯ КАРТОПЛІ Копали картоплю. І відра хмеліли од дзвону. Варили із кропом борщі, золоті і червоні. Палили городи. І вчора, і завтра, […]...
9. Стояла тиха осінь на землі А я живу. В тінях і плямах сонячних… Прикривши віями очей хмільнистий крик, Я бачу буйножовті вальси соняхів Крізь голубу […]...
10. ОСІНЬ Така самотність у білій пустелі постелі, де понад нами стелою стеляться міражі. Господи, які в тебе очі стали пастельні і […]...
11. ОСІНЬ “Осінь холодна, непривітна, зимна…” Осінь холодна, непривітна, зимна… Покутну пісню вітер в полі віє, Над світом хмара сповершилась димна, Як килим смутку, втрати, безнадії… […]...
12. Осінь Осінь стоїть за плечима. Гляну на поле чи ліс – Перед моїми очима Все мені миле до сліз. Часу хода […]...
13. “Літо минуло. Осінь…” Літо минуло. Осінь. Вересень, мила, – ось він. Сад обважнілий плодами. Стали ліси мов храми. В золотоцвіті віти. Повиростали діти. […]...
14. “Відмерехтіла далеч біла…” Відмерехтіла далеч біла, Сніги розтали – і нема. І жінка, що мене любила, Живе розлучена, сама. Вона не дзвонить і […]...
15. ОСІНЬ Давно вже попрощали нас З-під неба журавлі. Пташки замовкли у гаях, І втихло на землі. Вже ліс убрав багровий стрій, […]...
16. ОСІНЬ І На пусте поле сонце кладеться Лучем безсилим, тихим, блідим, Над чорні скиби сонно снується Тяжкий, синявий, запашний дим. Іде […]...
17. ОСІНЬ Сумно, марно по долині, Почорніли білі цвіти, Пожовк лист на деревині, Птах полетів в інші світи. Од запада сиві хмари […]...
18. “Ні, не хочеться з кривди вмирати…” Ні, не хочеться з кривди вмирати, ще ж бо осінь, мов чиста вода. Як лишити Вкраїну і знати, що вона […]...
19. “Жахливий жах – жіноча самота…” Жахливий жах – жіноча самота! Коли надходить осінь золота І, гнаний вітром, жовтий лист вирує, Де часу коні, помарніла збруя? […]...
20. “Глухе провалля, зяюча глибінь…” Глухе провалля, зяюча глибінь. Над нею – кущ. І одчайдушна тінь На схилі дня і літа голубого З останніх сил […]...
21. МАЗЕПА XVIII Мазепа дума, як на крицю Знайти ще дужчу силу – гнів… Щоб будувать свою столицю, Петро все просить козаків. Вони […]...
22. ОСІНЬ І ВІТЕР Ні рубінами, ні топазами, ні золотом Вже мене не підкупить, не звабить осінь, Стара та похітлива жінка. Беззубого рота й […]...
23. ОСІНЬ. ОСІНЬ. КУПЧАКИ Ах, як пахнуть купчаки – квіти любі! А на клумбі вже гарцюють хлопчаки. Вже крижинкою сльоза задзвеніла. І несміло літо […]...
24. “СЕРПНЕВИЙ ДЕНЬ ВІДПАЛЕНІВ…” Серпневий день відпаленів, Розлив довкіль тепло – Гіркавим духом полинів Над степом потягло. Полин-гірчак, полин-бур’ян, Пахучая трава, Аж серце гоїться […]...
25. “Дощі минулись – і нема…” Дощі минулись – і нема. Сніги іще не впали. Отак – ні осінь, ні зима, Згрібаєм листя, палим. А дим […]...
26. ЧЕТВЕР Мені сьогодні тоскно – може тому Що дощ іде. Ах невже тільки тому тільки тому? Місця нема ніде. Сьогодні середа […]...
27. “Осінь ходить на милицях, дзвонить медалями…” Осінь ходить на милицях, дзвонить медалями. І протези погупують так, наче яблука. І вдовиця-шипшина палає коралями. І листочки за вітром […]...
28. МОНТЕНЬ ЧИ СВІФТ Монтень чи Свіфт хто відав про час Про те життя в якому прожив А хто із горопашних нас Над сьогоденням […]...
29. МИ ГРАЄМОСЬ У ПІЖМУРКИ ЖИТТЯ Ми граємось у піжмурки життя Аж поки смерть нас не впіймає: – – “Тру-ту-ту! Я вже йду! Тай до Пана […]...
30. “Посипав з хвої світлий пил…” Посипав з хвої світлий пил. А зір – замало. І ріща із останніх сил мені палало. Я миттю переплив ріку […]...
31. “Смерть, як ловець, ладнає сіті…” Смерть, як ловець, ладнає сіті На все живе у білім світі. Не обійти їх, не минути, І мить між бути […]...
32. “Не впадайте у розпач (пролітають роки)…” Не впадайте у розпач (пролітають роки), Почувайтесь на відстані серця, руки, І топіте самотності сиві льоди, Поринайте у губ найсолодші […]...
33. НЕЗЛА КАЗОЧКА ПРО ЗОЛОТУ РИБКУ На голубих вервечках мільйонами лампад в Дніпра холодний невід ніч сипле зорепад… Наввипередки з липами до берега прибіг – а […]...
34. “В зорянім серпневім павутинні…” В зорянім серпневім павутинні Нап’яли блискуче полотно. Просто неба, у дворі правління Леніна показує кіно. Чорно-білий фільм, але багряні Юрми, […]...
35. ЗГОРЯЮТЬ ДНІ Згоряють дні на небосклоні У пітьму кануть забуття, Спадають попелом на скроні – Немає вороття! Немає вороття! Як подорожні на […]...
36. “Так, вона залізна, наше слово – криця…” …В залізній мові, в залізнім реченні! А. Малишко Так, вона залізна, наше слово – криця, Гучнодзвонна мідь. Над життя і […]...
37. Так буває вічно і ніколи так буває вічно і ніколи сонний дим на землю опада золотих хмарин ламкі околи сонця кров солом’яно-руда так перетинаються і […]...
38. “Вже червоніють помідори…” Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві. Яке там біса горе, Коли серця у нас живі? Високі айстри, небо […]...
39. КАЯТТЯ Перед смертю хотіла мати Щось важливе мені сказати. Я далеко від неї був – Слів останніх її не чув. І […]...
40. МОЄ КОХАННЯ + Я завтра з нею знову побачуся Завтра побачуся Не багну більше ні думок ні настроїв З нею коханкою з […]...