КРИНИЦЯ У ЖОВТНЕВОМУ
“За Борисполем, на озерах, качви
тієї, як хмари. Як посідають на
воду, ну, як тої ряски, одне одного
так і давлять”.
Остап Вишня
Є за Борисполем Жовтневе –
В садках будинків череда,
Де влітку спека полуднева
До скель піщаних припада.
Де в споконвічному єднанні
Річки й озера, ліс і луг.
І кращих місць для полювання
Не відшукаєте навкруг!
Де стільки риби в мілководді –
У царстві ям, озер, ковбань,
Що всі рибалки при нагоді
Сюди спішать у ранню рань.
Де з краю в край трава пахуча
Під вітром хвилями гуля.
А з-за Дніпра синіє круча,
Трипілля мріє звіддаля.
І перехожих кожне літо
Водою щедро напува
На всю округу знаменита
Дзвінка криниця лугова.
Можливо, трохи старомодна
Її навколишня краса,
Зате вода в ній прохолодна,
Приємна й чиста, як сльоза.
І хоч не дивної чеканки
Гостинний кухоль наповня,
Та на дроту консервна банка
До послуг кожного щодня.
І хто б не був, хоч діло спішне,
Не обмине ції води.
Говорять, тут Остапа Вишні
Легкі лишилися сліди.
І не одна його усмішка
Отут розквітла в добрі дні.
Але про це мовчить доріжка,
Низенький зруб в гущавині,
І хміль, що в’ється по ліщині,
Й сусіди заводі мовчать.
І тільки виводки качині
Про це по-своєму кричать.
То як, черпнувши обрежно,
Не пить з такого джерела,
Якому й він віддав належне,
Де муза гумору пила?!
(2 votes, average: 3,00 out of 5)