Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Як упав я одного разу…”

Як упав я одного разу
На колючу солому пам’яті,
А вона ж така пломеніюча,
Замало на ній не згорів.
А довкола гули КамАЗи,
І турбіни ревли із-за тучі,
Щоб ніхто ні внизу, ні на кручі
Ані крику не чув, ані слів.

І сказав я собі, молодому,
Підтягнувши тугіше пасок,
Що солома згорить, та й по тому,
Та іще ж до липневого грому –
Де солома, там був колосок!
Перед тим, як упасти на ниві,
Ті стебельця щасливі, аж сиві,
Гнали силу земну до зернин,
Та минувся їм час-швидкоплин…

І сказав я тоді по-злому:
– Йдіть, безпам’ятні, спати в солому!
Тільки хто там безвольне засне,
Лиш зернину для кусня здобувши,
А коріння і стебла забувши,
Того й завтрашній день обмине.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Як упав я одного разу…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР