Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СТИХ II

Як ф’ялка, розцвівшись у краплях роси,
Вже вечором плаче по втраті краси,
Потім конає,-
І людське життя, ся веселка із мрій,
Ледве роз’яснила на хвилю обрій,
А вже й минає.
Як блискавка блисне і в пропасть майне,
Лиш грохіт зловіщий за нею жене
І зойк звіряти,-
Так само крізь глубінь стрілою несесь
Житейське судно. І небавом прийдесь
На суд ставати.

***

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)

СТИХ II - КАРМАНСЬКИЙ ПЕТРО