Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ДОЧАСНА ДОЛЯ

І
Враз веселка з усміхів бровою
склала в тучі семицвітник…
Так: само кохання молодою
вірністю з недолі втішить.

В серці гроз – веселка погасала,
як з вікна вино розлите.
В серці: осінь згадка! хоч і красна,
а безсмертником не сквітне.

Вслід само кохання відголосить
все крилатістю з безумства.
І довіку звіть, як свідків – сосни,
де труна його замкнулась.

А любов родинна, літній медвик,
званий з ниви, ждати буде.
В шлюбі – криник між дими щоденні
сходить: на життя подружнє.

Чара! нам одна дочасна, чиста,
суджена при брамі в юність…
І до неї на незнаних стрічах –
в схід живих очей звернутись.

ІІ
З висоти даровано в прощення –
хліб, нескришений з громами.
Жінчина душа, з довір’я щедра,
вернеться: все примиряти.

Примиряти в доброту бджолину;
яблуневі дні для неї…
в згоді – в білій радості, сніжіють
з медом чистоти своєї.

Виднота олтарна в лілій стала,
від грудей розп’яття лившись:
приріднити кров’ю! враз – до щастя
в зірку викупля незлісних.

Люди, братні, нам обмиє очі
при дорозі сніжна хустка –
бачити! крізь смерть: світила Отчі,
в церкві небесами звуться.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)

ДОЧАСНА ДОЛЯ - БАРКА ВАСИЛЬ