Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Майнула ти на моїм небосклоні…”

Майнула ти на моїм небосклоні,
Як загадочна, казочна сноява,
Як опалева ранішня заграва,
Що на осіннім блисне оболоні.
Мов з дисонансів теплий тон спокою,
Війнув на мене легіт твого чару,
І розбуялась, вигріта тоскою,
Містична цвітка захвату і жару.
Та й розлучив нас океан безмежний,
Розвіяв мрії, гей сріблясту піну.
І впав на мене смуток безбережний,
Як хмара мряки, що зродилась з тіні.
Ген, загубились ми в страшнім безкраю,
Як у всесвіті два дрібні атоми!
Чи ще зійдемся?.. Я паду з утоми

***

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Майнула ти на моїм небосклоні…” - КАРМАНСЬКИЙ ПЕТРО