ФІНАЛ

Смійся, мій смутку, бо світ не хоче
Глянути в пропасть душі поета,
Він відвертає від неї очі,
Як той філістер від мук аскета.
Смійся… Хоч навіть лебедя співом
Виплачеш з серця плакучі болі,-
Світ насміється і скаже з гнівом:
Краще б ті смутки розсіяв в полі…
Смійся, мій смутку… Сліпець не чує
До благородних квітів пошани,
Болів душевних він не відчує,
Хоч і доторкнесь не раз до рани…
Смійся – а радше засни тихенько,
Спи хоч годину, одну хвилину!
В серці так пусто, так невидненько:
Люлі, мій смутку, мій хорий сину!

***

(3 votes, average: 2,00 out of 5)

ФІНАЛ Геніальність душі у спокусливім слові, Гіркота на устах, як прибита підкова – Це реальні штрихи у робітні поета, Коли голос […]...

“PAGLIAZZO” Чому уста твої тремтять нервозно, Чому скажений жаль глядить з-за вій? Гей, хто б в життю так все приймав серйозно., […]...

ОЙ ЛЮЛІ, СМУТКУ! Он люлі, люлі, химерний смутку! Шепоче вільха і верболіз; Задума квилить, шовкові вії Срібляться ясним брильянтом сліз. Ой люлі, люлі, […]...

МУЧЕНИК НАУКИ Повернувся першокласник із занять додому. Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому. – Що з тобою, мій синочку? – […]...

ФІНАЛ За сонцем лугами вела мене туга І туск сього світа – на гори, Далеко-далеко від берегу Буга, Невже там загубиться […]...

9. З’ява дев’ята: “Фінал” На ніжці маку, у колінці, влаштовано суфлерську будку: підказуючи всім по слівцю, я там сиджу, мов незабудка. Я ніби зітканий […]...

“О, суму, смутку, скільки суму…” О, суму, смутку, скільки суму По заході світила! Повились проліски в задуму; Кладуть на ноти тиху думу Озер ясних кадила. […]...

ПОДВІЙНИЙ КОНЦЕРТ Коробка радієва й квіття. Крізь чорну скриньку йде музика. і душі квітів світлом світять, що з нього ясність б’є велика. […]...

“І мама молода сидить між квітів…” І мама молода сидить між квітів, Й бабуся з квітів поряд вигляда, Й моє між ними ходить третє літо, І […]...

“Тихенько відійди…” Тихенько відійди, відколивайсь, як звук, – холодний блиск води уже торкнувся рук. Це осінь почина дочасно брати квит – її […]...

“Що від мене хочеш, тихий смутку?” Що від мене хочеш, тихий смутку? Чим і перед ким я завинив?.. Не впаде землі сирої грудка Ще на мене […]...

ГАДАННЄ-ВІЩУВАННЄ Петрівочка – нічка тепленька, ясненька. Мов жемчугом сипле зірками дрібненько. В воді круглолиций пливе-поринає, В саду соловейко голосить-співає, Рибалочки плавлють […]...

АВТОПОРТРЕТ Ця мить – уже моя. Ніхто й ніколи не відбере у мене цеї миті. Над садом білим пурпурове коло жахтить […]...

“Я визрів і прозрів – мені нема неволі…” Я визрів і прозрів – мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер […]...

“Я ріс поміж квітів…” Я ріс поміж квітів – найкращих польових квітів (бо ж у селі). З голубими, наче озера, із синіми, як блавати, […]...

ГАВРИЛОВІ ГОРДІЄНКУ (з нагоди 80-ліття) Картка англомовна до Вас пошани повна, й барвисте степу квіття на вісімдесятліття. О, квіточки, ще б пак, […]...

ЗА ДЕНЬ ДО МАКОВІЯ як із Місяця чадить повісмо біле хтось тривожить квітів ляк щоби крик холодний із людського сну у сон квітів впав […]...

ОБРАНЦІ Пальмо, ти соняшне колесо! Нам літо часом дарує Довершення в амариліс. Рука на амоніті Відчує холод сторіч У формі йонійських […]...

“Ніби гріб, хатинка низька…” Ніби гріб, хатинка низька, Де на світ родився я; Там була моя колиска, Там живе рідня моя. Я родився серед […]...

ТЮЛЬПАНИ ДВА Тюльпани два, мов ти зо мною, на двох краях життя пустелі даремне кличуть, лиш водою йдуть світла золоті тунелі. Червоне […]...

ОСІНЬ “Осінь холодна, непривітна, зимна…” Осінь холодна, непривітна, зимна… Покутну пісню вітер в полі віє, Над світом хмара сповершилась димна, Як килим смутку, втрати, безнадії… […]...

“Сумні без батька двоє діток цих…” Сумні без батька двоє діток цих. На пагорбах, на вицвілім стернищі Одна пасе козу, друге пасе корову, А мати із […]...

ТРОЄ СХОТІНОК Я не хотів би ні царських палат, Ні вертоградів пишно-прохолодних, Аби у мене був з душею добрий лад, Щоб не […]...

“А світ, Вкраїно, справно злом торгує…” А світ, Вкраїно, справно злом торгує, рече, ковтає, гладить живота. А де ж краса?.. І хто її відчує, коли повсюдно […]...

КВІТИ Під віконцями На сонці У весняному саду У земельку, Як в постельку, Я насіннячко кладу. Сонце, смійся! Дощик, лийся! Линьте, […]...

НЕРВОВИЙ БОГ Раз бабуся в піст великий Сиділа сама. “Ніхто, – дума, – не побачить, Нікого ж нема. Відламаю шмат ковбаски Та […]...

“Після дощу імла разманна…” Після дощу імла рахманна, У морі стишена вода. І ти мені така жадана, Така звабливо-молода. Душа моя, від щастя п’яна, […]...

“Хай буде легко. Дотиком пера…” Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ – березова кора, по чорних днях побілена […]...

МИСТЕЦТВО Коли усе в тумані життьовому Загубиться і не лишить слідів, Не хочеться ні з дому, ні додому, Бо й там, […]...

БРУНЬКИ Щілина – то звук. Двері розчиняються, і відразу той звук, і тоді ти виходиш. Як це багато: однісінька щілина, щоб […]...

БАЛЯДА ПРО ХЛОПЧИКА, ЩО ПІШОВ У ПРАЛІС Ай, малий хлопче, не йди У праліс шукати іграшок, Коралівка тобі не сестра, Не брат тобі чад диких квітів. Ще […]...

СУМНІ ІДЕМ З п’ятном німих терпінь явились ми на світ, З чолом, заквітчаним в зів’ялий ранком цвіт, Життя прибрало нас в зір […]...

“Я тягнусь до тебе в ночі й дні останні…” Я тягнусь до тебе в ночі й дні останні, Шепочу до тебе в синю дальню даль. Це журба в коханні, […]...

СМУТОК Заховав я смуток в заростях калини, В здичавілих нетрях бузини. – Не показуйсь, смутку, – я прохав невпинно. – І […]...

ТРАМП + В моїй душі стільки болів і ран роз’ятрених, Як на Хрещатику електричних ламп. І навіщо для мене стільки вигуків […]...

“Коли моє “вшановане ім’я”…” Коли моє “вшановане ім’я” Для мудрих правнуків мигне в граніті, А з пересправ, чи твори знамениті, Серед нащадків клацне нічия, […]...

МОНТЕРЕЙ Епічний стиль розлогих кипарисів, Ноктюрни скель та Тихий океан – Чого ще треба для душевних ран, Для бурі в серці […]...

“Шануймо кельтів за прадавній Стир…” А. Власенко-Бойцун Шануймо кельтів за прадавній Стир І таврів за Дунай, Дніпро й Дністер, Таємні назви і Дінця, і Дону! […]...

РУНО Поїдемо удвоє по закляте руно. З долоні вітру, що прощався з нами, грудка погаслої зорі упала, мов дарунок. Вперед! Сім […]...

“Ах, життя моє – кругле, як м’яч…” Ах, життя моє – кругле, як м’яч. Пружне й палюче – як любов. Падай. Злітай. Смійся. Плач. Цілуй дужче, знов […]...

Related posts: