Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

БАЛЯДА ПРО ХЛОПЧИКА, ЩО ПІШОВ У ПРАЛІС

Ай, малий хлопче, не йди
У праліс шукати іграшок,
Коралівка тобі не сестра,
Не брат тобі чад диких квітів.

Ще вчора небом посухи
Бігла худа гієна,
Шкірила жовті зуби
І ссала матерям груди.
А потім прийшло те сонце
З чорним обличчям калюнги.
Сьогодні плач немовлят
Тече по розколених скелях,
Сьогодні вітру турбіни
Мелють стежку на пил.
Сонце посухи близною
Сіло в імлі,
Шерхлі струпи фавель
Липнуть до гір.

Ай, малий хлопче, не йди
У праліс шукати іграшок,
Коралівка тобі не сестра,
Не брат тобі чад диких квітів.

Це – твоя мати в завулках
Бризкає сміхом отруйним,
В ліяни її волосся
Впилася біла рука.
Не йди хоч ти, малий хлопче,
Куди не треба ходити.

Коралівка тобі не сестра,
Не брат тобі чад диких квітів.

Гойдають жмені малят
Кропива-папіруси
Над домовиною
З відгомоном голубінки
Серед випарів зілля.
Хлопчик лежить покірно:
Руки й ноги рядком,
На віях ще – спів сабії
На губах – отруйні ягоди.

Хлопчик пішов у праліс.


БАЛЯДА ПРО ХЛОПЧИКА, ЩО ПІШОВ У ПРАЛІС - ВІРА ВОВК