“О, суму, смутку, скільки суму…”
О, суму, смутку, скільки суму
По заході світила!
Повились проліски в задуму;
Кладуть на ноти тиху думу
Озер ясних кадила.
О, смутку, суму, голосіння
По заході, – мій боже!
Палають, гаснуть охмаріння,
І в серці хор надій – журіння –
А може ще, а може…
О, суму, смутку, смутку-жалю
По заході світила!
Я в болях весь, мов хрест в коралю…
Куди, куди тепер причалю,
Як ти мене лишила?
1918