ЗАСВІЧУЮТЬ ПОСВІТ (СЕМЕНА)
“ой прийшли ж ніченьки довгенькі,
посвіти ж нам, коминку біленький”.
вже повісмо чорне близько
задиміли ночі над селом
в дітей світла побільшали очі
туляться у хаті до Вогню
як останні зерна в землю проспівали
засвітивши орачеву руку край загінки
поки пісня кабицю ладнає
діти по дворах насіння світла носять
– батько й мати просять
щоби йшли женити комина на нас
од Вогню Живого скіпку зажигають
що од темряви заступить хату
поки Сонце на Весну поверне*
і намають мати посвіт хмелем і барвінком
й голосом своїм
що з дівоцтва над барвінком сходив
і діжу поставлять серед хати
що руками хліба рід трима на світі
і обсіють посвіт і діжу
– захисти посвіте худібку
коники волики і всяку пашницю
захисти бджілки і винеси їх на красну весну
приспор медку й вощечку
дай челядонці охоту раненько вставати
при світлі працювати
щоб нашого роду не було переводу
і дівоцькі квіти з комина на хату
очі розтулять
і щока дівоцька гріє комин
і як в комині вогонь
гуде в тілі кров червоно
– дівка гарненька
полюбити комина раденька**
і сідають хліба з’їсти
і гостяться тихо
по неквапній роботі і розмова неквапна
коло хліба
Примітки:
* На 1990 рік – 20 березня час весняного рівнодення, час Великодня в язичницькому звичаї. І за християнського посвіт гасився вранці на Великдень.
** Вже за християнським звичаєм з Семена до дівок починають засилати сватів.
(3 votes, average: 3,33 out of 5)