РОБІТНИКОВІ
Роби на других дні та ночі,
На хвилю праці не заспи;
А візьме сум, заплачуть очі,-
У чарці горенько топи…
Поки останнього хабітку
Не розметають глитаї,
Поки на вічнім заробітку
Не стратиш силоньки свої;
Та не задубнеш без прочинку
Посеред улиці, поки
У карбувальному будинку
Не розлетишся на шматки.
(3 votes, average: 3,00 out of 5)Related posts:
- МАТИ Роби й роби. Затерпла спина. І вже не чую рук. О боже мій! Чи я спочину Від тих незмірних мук? […]...
- “По улиці вітер віє…” По улиці вітер віє Та сніг замітає. По улиці попідтинню Вдова шкандибає Під дзвіницю, сердешная, Руки простягати До тих самих, […]...
- НЕ ВМРЕ ПОЕЗІЯ Не вмре поезія, не згине творчість духа, Поки жива земля, поки на ній живуть, Поки природи глас людина серцем слуха, […]...
- ЛЮБОВ роби лиш так щоб не було дитини роби лиш так щоб не було дитини це неіснуюче немовля як більмо в […]...
- КУКІЛЬ Стріляють серце, стріляють душу – нічого їм Не жаль. …Сіло собі край вікна, Засунуло пучечку в рота, Мами визирає. А […]...
- ЖОРНА Удосвіта росами плачуть зорі. Удосвіта плачуть люди у горі. Мати не пестить, до себе не горне, А будить тихенько: “Ходімо […]...
- “Бережи свою духовність…” Бережи свою духовність, Наче свічку у четвер Чистий, Бережи, як совість, Доки ти іще не вмер. Доки сонце у зеніті, […]...
- “Посеред літа в травах голубих…” Посеред літа в травах голубих Зустрів я дерево, що думало про осінь. Стояв під ним хлопчина льонокосий І годував з […]...
- НІЧ У ЛІСІ Посеред ночі скрикне птах – І ворухнеться в серці страх. І вітер сполохом війне, І щось містично-неземне Шелесне в соснах […]...
- МОЖЕ, Й ТАК Може, й так. Я не справдив надій І малого гуртка… Але знаю: В праці важкій Не скривила рука. Може, й […]...
- НА ФЕРМІ ФЕДОРА ДОВГАНЮКА ПІД ЕДМОНТОНОМ. Замальовка з натури Неважна обстановка атмосферна. Дощі заполонили, хай їм грець. Заїхали до земляка на ферму, По-нашому б сказати, хутірець. Є ферми бідні […]...
- Не жди доплат за праведнi труди Не жди доплат за праведнi труди, Бо грошi у духовнiм сенсi – смiття! Нiкому зла нiколи не роби – Все […]...
- Уривки слів, народжених із пам’яті (Із Йожефа Серваца) * живу живеш і ми ще в силі жити ото живімо поки в силі жити все буде […]...
- “Тут все не так. Тут все не як тоді…” Тут все не так. Тут все не як тоді. Так, як тоді, уже не буде більше. Рідкого листу кольори бліді, […]...
- Дахи В небеса вознесені над базарним гамором, Велелюддям вулиць з лихварями й хамами, Щось небесне будять у мені дахи, Над якими […]...
- У БУДИНКУ ПЕРЕСТАРКІВ Дмитру Онковичу У будинку перестарків – благодать, Про життя не треба думать і гадать, Тут живи хоч років триста – […]...
- ЛЕЖАТЬ, ЯК ВЕЛЕТНІ Лежать, як велетні покійні, Шо згинули в тяжкій борні, Лежать грізні, однак спокійні – В якімсь містичнім вічнім сні. В […]...
- Русалка “Породила мене мати В високих палатах Та й понесла серед ночі У Дніпрі скупати. Купаючи, розмовляла Зо мною, малою: “Пливи, […]...
- “Тільки тепер, коли посивіли скроні…” Тільки тепер, коли посивіли скроні і даленіють голоси весільних скрипок, коли страшуся останнього хоралу, я зрозумів: той поет, хто кожного […]...
- НОРВЕЖЦІ Не заплутуйте мене ніччю місячною коли я грузну в фразах – не запитуйте на темних сходах. Ви ще не одержали […]...
- МЕТЕОР Никнуть, бліднуть ночі тіні, Полотніє темний фльор – В величезному падінні, Весь в огні, в самогорінні Ріже небо метеор. То […]...
- II. “Не гніти мене…” Не гніти мене сльотою твого тіла, не гаси віддихом полум’я моїх очей! Чуєш, як дощ садить води росаду у саду? […]...
- ВІТЕР Повіяв вітер степовий, І чути у відлунню: “Ти покажи характер свій, Ти родич мій, братуню! Я не звикаю до тюрми, […]...
- “На улиці невесело…” На улиці невесело, В хаті батько лає, А до вдови на досвітки Мати не пускає. Що ж мені робити, Де […]...
- В ЦАРСТВІ ЛІСІВ Смерековий океане, розплещи мої думи, Зелений океане, всупокій мої очі, Цілющий океане, залікуй мої ноги з дороги. Кукання флояр сивих […]...
- ХВИЛІ Б’ючи в незборні береги, Вони відхлипують, щоб знову, Набравши більшої снаги, Вдаряти в острова основу. Нехай поразка облягла Чоло бутної […]...
- “Сміялись загонисто-дзвінко…” Сміялись загонисто-дзвінко І всі споважніли нараз, І вже в коридорах будинку Луною відбився наказ. Цівок одсахнулися гади. Хтось крикнув, упав […]...
- Маленькій Мар’яні Рости, рости, моя пташко, Мій маковий цвіте, Розвивайся, поки твоє Серце не розбите, Поки люди не дознали Тихої долини, Дознаються […]...
- “Не вернувся із походу…” Не вернувся із походу Гусарин-москаль. Чого ж мені його шкода, Чого його жаль? Що на йому жупан куций, Що гусарин […]...
- 5. ЯКИМ Я БУВ ПЕРЕД САМИМ ЩАСТЯМ? Море вживало всі свої численні пальці, щоб уложити свої пелюстки у велетенську блакитну троянду, безмежний годинник Юкатану не цокав і […]...
- Метелики літають на квітках З кадильниць срібних дим снується І гине в облаках склепінь. В монастирі вечірній спів кінчиться, Гасять свічки, ідуть. Якась черниця […]...
- МІСТ Труд його за належне усякий приймав, І ціни йому справжньої доти не знали, Поки вільно по ньому ішли й проїжджали, […]...
- “Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану…” Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. В барельєфах печалі уже їм спинилася мить. А підмайстри іще не зробились майстрами. А […]...
- УМИРАЮТЬ МАЙСТРИ Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. В барельєфах печалі уже їм спинилася мить. А підмайстри іще не зробились майстрами. А […]...
- ДИКТАТОР я диктатор і можу собі дозволити все палити вішати мордувати у всіх на очах гвалтувати найцнотливіших жінок і дівчат дарувати […]...
- “Скрипучі двері пам’яті причинено” Скрипучі двері пам’яті причинено, і згадкам всім підрубано крило. Біління снігу – п’яне і причинне – тіла тверезих вулиць пройняло. […]...
- ВАГОНОВОД Я з Вами розстанусь і буду десь в Чікаго Чи Мельбурні І там капризна доля може зв’ести нас. Я буду […]...
- КІНЕЦЬ ДНЯ Ігорю Шугану віддай мені в долоні теплоту м’якого голосу, і синій трепет крови, і галузку тіла, все віддай. і ляж […]...
- НАД КОЛИСКОЮ Спи, дитя моє, ти життя моє! Спи, дитя моє красне! Поки сонечко не запалиться, Поки місяць не згасне!.. А я, […]...
- “Я – як і всі. І штани з полотна…” Я – як і всі. І штани з полотна… І серце моє наган… Бачив життя до останнього дна Сотнями ран! […]...