Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






САМОТНІЙ СОНЯШНИК

Ріс біля хати соняшник самотній,
Посіяли його тут люди для прикраси,
З ностальгії за рідними полями,
Щоб хату нa чужині звеселяв.
Виріс ставний, високий і самотній,
Пишалася ніа весь город його корона,
Він увібрав У себе соняшне проміння
І повнилася голова його насінням,
Він гордовито золотом сіяв.

Стукнула осiнь. Соняшник зігнувсь,
Важка очортіла голова додолу похилилась,
Заржавіла корона вбік перекосилась,
Чорні думкіи снує самотній соняшник в городі,
Вартість йоіго у краю цім не в моді,
Олії тут доспить, насіння злузають хіба білки,
Прив’яв і згорбився з печалі і журби,
Непотрібом очікує морозу і зими
Самотній ссоняшник в осінньому городі.

1978 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

САМОТНІЙ СОНЯШНИК - ГУРКО СТЕФАНІЯ