БАСКАК
На кошлатім сидить коні,
Руки – в боки, очми – шугай.
У зіницях киплять вогні,
За плечима в’юнкий нагай.
Наче в шуляка – шиї згин.
Голова, мов казан, важка.
Не привів коня селянин –
Чикин-башка!
Шабля свиснула, голова –
До ніг, як м’яч.
Колихнулась навкруг трава –
Скорботний плач.
Квилить жінка: “Сім’я злягла,
Голодуємо… Смерть близька”.
Не підносить червінь-срібла –
Чикин-башка!
Шабля свиснула, голова –
До ніг, як м’яч.
Колихнулась навкруг трава –
Скорботний плач.
Хрипне згорблений дід-бортник:
“Не лишають медку й горшка…”
Та його заглушає крик –
Чикин-башка!
Шабля свиснула, голова –
До ніг, як м’яч.
Колихнулась навкруг трава –
Скорботний плач.
До баскака ведуть ловця:
“Де ж твоя шкуратяна дань?”
“Доки питиме без кінця
Нашу кров поганюща хлань?” –
І рвонувся ловець верткий,
Замахнулась чимдуж рука.
Як попудив дубовий кий:
“Чик-чикин, – закричав, – башка!”
І стенувсь на коні баскак,
І з-над лоба густава кров
Забуріла, як дикий мак,
На потоптану корогв.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)