Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






14. СОНЯШНИК

Солом’яні, руді, мутні краски
вже осінь пензлем сонця по городі
розкидує, й старій, гнилій колоді
подібні барвою стають листки.

На старість жовкнуть гарбузи тяжкі,
горох журливо хилиться, та й годі.
Босоніж буйний вітер біг по броді,
ногами топче мокрими стручки.

І опустіє лан, що цвів у літі.
Зістанеш ти самітний та німий,
в блиск дивлячись, що вічно той самий.

Хай дощ, хай буря, хай зів’януть квіти,
осліпнеш, почорнієш, та глядіти
не перестанеш ти ні… ми.

***

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)

14. СОНЯШНИК - АНТОНИЧ БОГДАН-ІГОР