СПОВІДЬ

Related posts:

1. УКРАЇНІ Починаю найсвятішу тему, Вибираю найніжніші барви. Скільки світла в імені твоєму, Скільки в ньому доблесті і слави! У віках недолі […]...
2. “Україно, п’ю твої зіниці…” Україно, п’ю твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти […]...
3. СПОВІДЬ О Україно! Ти єдина в моїм розхристанім житті. Прийми цю спраглу сповідь сина, як щиру мову почуттів. На світі, знаю, […]...
4. ОСТАННЯ СПОВІДЬ СЕВЕРИНА НАЛИВАЙКА Живу – назад. Я – Наливайко. Все. Ми починаєм битву за Вкраїну. Наш чорний вус у чорний гнів тече, І […]...
5. УКРАЇНІ Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім’ям радію І сумую іменем твоїм. Коли […]...
6. 3. Розділ III. Сповідь …Пройшло життя. Не варт було і труду. Лише образи наберешся вщерть. Останні дні вже якось перебуду. Та вже й кінець. […]...
7. “Україно! Пісня наша лине…” Україно! Пісня наша лине на дніпровій хвилі громовій. Я гіркою мовою калини присягаю вічності твоїй. Я іду просторами твоїми, я […]...
8. “Прийду на сповідь до Дніпра…” Пам’яті Володимира Забаштанського Прийду на сповідь до Дніпра, Схилюся над водою. Настала, Дніпре мій, пора Прощатися з тобою. Прощай, Славутичу, […]...
9. ПІЗНЯ СТРІЧА З ЄВГЕНОМ БАНДУРЕНКОМ Ні, молодість безслідно не розтане, Хоч менше слави мали, ніж хули… Із Пушкінської вулиці платани Мене до тебе знову повели. […]...
10. Світло і сповідь (цикл) Галині Чубай 1 дерев’яна зозуля в старому годиннику відкує усамітнення час розчахнеться яблуня од важкої роси Ти од криниці вертатимеш […]...
11. Я знаю силу слова Я знаю силу слова – воно гостріш штика і швидше навіть кулі, не тільки літака. Воно проміння швидше, в нім […]...
12. “Ми виїхали в ніч. І це було шаленство…” Ми виїхали в ніч. І це було шаленство. Збиралось на грозу. Ми виїхали в ніч. Притихлі явори стояли безшелесно. І […]...
13. ДО СТЕПУ Поведи мене, поведи мене До своїх колоскових осонь, За Паліївку та за Димине, Де гарячі шляхи, як вогонь. Розкажи мені, […]...
14. ПРИТЧА ПРО ВЕЛИКУ ЛЮДИНУ І помер один чоловік І тоді, коли його тіло безсило лежало на катафальку, усі, що знали його й прийшли відправити […]...
15. СПОВІДЬ Я сумнівався і втікав з Голготи, Боявся крові й стогону землі, Я чув там крик щасливої голоти, Що в Божу […]...
16. КОЖНА ЗУСТРІЧ – ПРОЩАННЯ Лялі Не плачте, діти. Розкажіть про себе. Як моя внучка? З ким вона тепер? О, вже говорить? Ма-ма, та-та, ба-ба? […]...
17. “Якби з ким сісти хліба з’їсти…” Якби з ким сісти хліба з’їсти, Промовить слово, то воно б, Хоч і як-небудь на сім світі, А все б […]...
18. ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. МАТЕРИНСЬКА ПІСНЯ З ЧОЛОВІЧОЇ ДУШІ Не дітись, не дітись мені від вогню! О ноче, ночуй мене! Днюй мене, дню! Куди не піду я, мов кінь […]...
19. “проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу…” проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу місце скрипу води оповите нічийним дощем споконвічна гора з-під каміння просочує брагу а до […]...
20. Я РОДОМ ІЗ ЛЮДСТВА Люблю вас, люди, мислячі істоти, за клопоти великі і малі, за те, що ви скоряєте висоти, серцями прикипівши до землі. […]...
21. “Я не сам, кохана, тут не сам…” Я не сам, кохана, тут не сам, Бо і тут, у цих краях незмінно Тим же я радію небесам, Та […]...
22. “Той світ, що зітканий з безчестя…” “Той світ, що я із думки сотворила… мене не любить”. Галина Турелик Той світ, що зітканий з безчестя, слизький, мов […]...
23. Білі акації будуть цвісти Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагучі, промінь морями заллє золотий річку, і верби, і кручі… Будем іти ми […]...
24. 6. З’ява шоста: “Діалог двох невідомих” Крик: Господи, я голий, як часник; був ще вчора краплею вологи: нині ж мій заляканий язик прирекли казати щось вагоме. […]...
25. ОБНІМАЮ ПІСНЕЮ Краю мій коханий, щире твоє слово, небо твоє ніжно-голубе. Рідна Україно, земле колоскова, обіймаю піснею тебе. Щедра Україно, чисті твої […]...
26. МОЄ ВІКНО Моє вікно. Перекреслене рамами. Обплетене вітами яблунь, обліплене листям. Воно з шматками блакиті склом облите. На ньому, мов шаблі, танцюють […]...
27. Тут мій атол тут мій атол на ньому моя садиба не палата престіл на груні звіди видно галери що плинуть до сонця не […]...
28. “Живи, Україно, живи для краси…” Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі! Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому […]...
29. СЛЬОЗА УКРАЇНИ Молода і бентежна Україно моя, Якщо ти незалежна, незалежний і я. Хоче “Слава!” гукнути мій розтерзаний рот, але знов ліліпути […]...
30. ЇЇ ІМ’Я Спалений, спечалений печаллю, Все життя таврований Одним і тим же іменем, Я до тебе, друже мій, причалюю – Обніми мене. […]...
31. ПІЗНІ ВОГНИЩА Їх запалюють аж тоді, коли і найбільші верхи від учора – під снігом. Вони горять повільно, високо здіймаючи свій дим, […]...
32. МІЙ ХРЕСТ Сьогодні вечір, а вона – з ними. Сьогодні вітер, а я сам, знову. Оце мій хрест, зніміть його з мене. […]...
33. ДО НЕВІРНОЇ Було б шануваться, З другими не знаться, Жили б, жили бі ми з тобою, Як би серце із душою. А […]...
34. БІЛЯ СТАРОГО ДУБА Тисячолітні велетні-дуби, В живу броню закована могутність! Скажіть мені, ви вільні, чи раби – У чому ваша сила, ваша сутність? […]...
35. “Дивлюсь на небо – сіре, однотонне…” Дивлюсь на небо – сіре, однотонне, Як і життя в неволі, і мені Той сірий колір десь у глибині Душі […]...
36. Сутінки Там, де зійшлись дороги, Із полину і м’яти Зводиться хрест убогий, Наче з Голгофи знятий. Всівся на ньому ворон, Пір’я […]...
37. “Живу, живу – ридаю…” Живу, живу – ридаю, Живу, живу – сміюсь. Чого живу – не знаю І думати боюсь. Такий цей світ прекрасний, […]...
38. НОМЕР Я особовим номером навік, Немов тавром, позначений цинічно – І не на те, щоб з каторги не втік, А щоб, […]...
39. “Я хочу на озеро Світязь…” Я хочу на озеро Світязь, в туман таємничих лісів. Воно мені виникло звідкись, у нього сто сот голосів. Воно мені […]...
40. НА ЦВИНТАРІ Сколихнув темні шпали “Братіслава-Москва”… Й тільки листя опале, тільки зжовкла трава. Тут – розорані схили, вороння на ріллі. Там – […]...