Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





ЇЇ ІМ’Я

Спалений, спечалений печаллю,
Все життя таврований
Одним і тим же іменем,
Я до тебе, друже мій, причалюю –
Обніми мене.

Зболений одним наскрізним болем,
У нейлонових спіжонених роках
Прокотивсь я перекотиполем
По дівочих снах та іменах.

В донжуани на алеї стінені,
В демагогію, у твіст, у джаз, у вальс
Я тікав, тікав від цього імені,
Як тікають тисячі із нас.

Наздогнало. Обхопило. Глянуло.
Прокляло. Простило. Обняло.
Засмутилося. Задумалось. Поганило.
Випросталось. Звело. І – повело!

Це ім’я – моєї долі хвища,
Це ім’я – не лоскут носовий.
Слухайте, двоногі кладовища,
На печальній радості моїй!

Це ім’я для вас лиш територія
Від колиски і до крематорія!
В цьому імені ви днюєте й ночуєте,
І для вас воно – пшениця, порося…
Я ще назову його, ви чуєте?
Я ще потрясу ним всіх і вся!

Я ще пропечу ним, ще проклацаю
Кожну душу, груди і чоло:
Невігласами, подонками замацаним
Наче воно зроду й не було.

Друже, товариство моє чисте!
В нас роботи з літа до зими.
Так вже склалось: все життя плямисте.
Так уже випростуємось ми!

1960

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЇЇ ІМ’Я - ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА