Невдовзі гори знов зазеленіють, Прокинуться за річкою лани, Та марно я, леліючи надію, Неначе волі, ждатиму весни. Вона мене в […]

…І сходить над Дніпром гірка зоря-полин. Ліна Костенко 1. Тривожність Так і сплю – з тривожними очима, Слухаю, як серце […]

Солодка дрімота, мов стомлена мати, Проводить рукою по віях моїх, А серце, що зроду не відало втіх, Товчеться – й […]

Од молдаванина до фінна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує!.. Тарас Шевченко І околів божественний тиран, Создавший благоденствіє в […]

Я особовим номером навік, Немов тавром, позначений цинічно – І не на те, щоб з каторги не втік, А щоб, […]

Я сам-один у камері кромішній, Немов живцем похований в труні, Вже наді мною, мабуть, і вві сні Не зглянеться ні […]

Холодний край. Концтабір. І навколо В два чоловічих зрости – частокіл. Недремні вишки й поверх частоколу Колючий дріт, натягнутий навкіл. […]

Вечірній Львів, і знічена колона, І конвоїри з псами – не втекти,- Діждалися товарного вагона І зникли в ньому, вирвані […]

Полинула пісня під звуки гітари – І пружно забилось у серці життя,- Я чую його непокірні удари, Що будять в […]

Ще тільки сіріє, а рання синиця, Присівши на грати, вже будить мене,- Аж дивно: чого їй так рано не спиться, […]

Як нещасний старець, у сухотницькій зморі, Збайдужілий до світу й свого майбуття, Я з неволі, немов з катастрофи на морі, […]

Воно жило і в боротьбі, І в муках рабського терпіння, Та не зневірилось в собі – Моє трагічне покоління. І […]

Вибиті вікна – й знадвору Сніг залітає, як пух,- Я тут від холоду скоро Випущу дух. Сумно і страшно самому, […]

Наївні сцени завченої ролі – Смішна мені їх вічна метушня. Я сам в собі, як в замкнутому колі, Насущні думи […]

Він усмішку солодку Зітер з лиця, як жрець: Підписано “двосотку”[1] – І допитам кінець. Він слідство вів старанно, Але тепер, […]