“Не зло і не зламане в хащі крило…”

Не зло і не зламане в хащі крило
хитнули у вірі,
а те, що піднесло, а потім пішло
морозом по шкірі.

Хай програно бій, наступив супостат
на груди ногою,
а пам’ять стоїть, як останній солдат, –
не кидає зброю,

і жінка стоїть при вікні, при свічі,
немовби у тиші,
порубані руки, що стисли мечі,
свіча відколише.

Вона тебе жде, а трава-хоругва –
похилена слава.
Не плач, моя мила, то пізня трава,
то рання отава.

А ти це вже вкотре свій зранений рід
підняв, як сокиру?!
Ти ще підповзеш до отецьких воріт
Із битви за віру.

Ти ще заховаєш зіниці старі
під отчим порогом.
Проклявши тебе, відійшли матері,
що мовили: з Богом.

Щоб ти не хитнувся у вірі своїй,
останній вояче,
ми рід свій погубимо – приймемо бій,
і ворон докряче.

(2 votes, average: 3,00 out of 5)

КРИЛО (Поема) І Потяглися журавлі вдалеч плавко. Доганяв їх листопад за селом. А один, як сирота, гірко плакав З перебитим у лікті […]...

ЗЛАМАНЕ ДЕРЕВО Учора ще росло й цвіло, З вітрами гомоніло, А нині вичахло зело І цвіт осипавсь біло. Умерло дерево за мить […]...

“Матері не вмирають…” Матері не вмирають. Матері не сплять. День і ніч матері в узголів’ях стоять Над нашим сумлінням, Над мислями й долями, […]...

“Над Україною навис…” Над Україною навис Останній день Помпеї. Що вдіє щит і меч, і спис Для неї? Нової спраглі боротьби, Ми завжди […]...

“Росте трава, доповнюючи нас…” Росте трава, доповнюючи нас ласкавістю, прихильністю земною, стоїть трава, все знаючи про час, рівняючи непам’ять прямизною… Запліднена літаючим насінням, споріднена, […]...

“Увійшовши в хащі, де повно птиць…” Увійшовши в хащі, де повно птиць, уяви: природа – майстерня Бога, по якій блукає твоя знемога. Все, що можеш ти, […]...

“Цей пастівник – ліщини темні хащі…” Цей пастівник – ліщини темні хащі, Від пралісу – барвистий самосів, Де наші дні і вечори найкращі – Той від […]...

КРИЛО І КОЛЕСО Коліс природа не створила І навіть не дала ідей. Зате були у неї крила, Що в небо кликали людей. Здригнулося […]...

“Вжитись важко, мов крило у небо…” Вжитись важко, мов крило у небо, Чи в хвилі роздратовані – весло В настійливу і нелегку потребу: Родиться в слові, […]...

КОСА Я сказав собі так: “Ти не зодчий цих стін. Ти народжений жінкою в муках, ти син нерозумний, що падав і […]...

“Ти в руки не береш…” Ти в руки не береш сокиру або кріс, але й тобі кортить у зрубі весняному, як предку, що рубав по […]...

СИНОВІ Ти був іще малий котигорошок, Така собі одна із людських мошок, Що виповзли на сонце, бо весна Тепло лила із […]...

ПОЛЫНЬ-ТРАВА Я – полынь-трава. Горечь на губах, Горечь на словах, Я – полынь-трава. И над степью стон Ветром оглушен. Тонок стебелек […]...

Я – ПОЛЫНЬ-ТРАВА Я – полынь-трава, Горечь на губах, Горечь на словах, Я – полынь-трава… И над степью стон. Ветром окружен Тонок стебелек, […]...

ВЧИТЕЛЬКА (Пісня) Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають квіти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, […]...

ПЕРЕСПІВ З НАРОДНОЇ Гей, у лузі та й не перше літо Виляга некошена трава. Гей, у полі та й не перше жито, Та […]...

“Трава у лузі пожовтіла…” Трава у лузі пожовтіла, Завмерла річка в берегах. Стара верба осиротіла, Згубивши листя на вітрах. Стоїть вона край оболоні, І […]...

Трава Я трава прадавня дика трава до билиночки вирвана до стеблиночки витоптана і врешті гудроном гарячим напоєна і здавалось назавжди під […]...

МУЖЧИНАМ Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас […]...

БІДНИЙ ПЕТРУНЬО БІДНИЙ ПЕТРУНЬО Івась і Катруся гуляють аж гей, І хата весіллям лунає; Петро стоїть мовчки в фрамузі дверей І сумно […]...

“У лісі вже нічого не цвіте…” У лісі вже нічого не цвіте, Цвіте лиш дятел на сосні сумливій Та синій дзвоник уві млі у мливій, Це […]...

А царят над нашей стороной А царят над нашей стороной – Глаз дурной, дружок, да час худой. А всего у нас, дружок, красы – Что […]...

“Не обважніймо тілом і душею…” Василеві Іллічу Касіяну Не обважніймо тілом і душею Та першої не забуваймо казки: Ягу переборімо і Кощія, Убережім Івана від […]...

АМАЗОНКА Вірі Вовк Ріко могутня, предковічна сило, Нового світу щедрий хліб і сіль! В обійми взявши радісну Бразіль, Її підводиш у […]...

“Не погасне висока потуга Дніпра…” Не погасне висока потуга Дніпра, Не зміліє в отецьких криницях вода, Доки є на землі хоч краплина добра І Марія […]...

“Ах, ці літні, ці червоні вишеградські ранки…” Ах, ці літні, ці червоні вишеградські ранки, Коли раз у раз на сходах б’ють дверима, А знадвору чуть блаженний крик […]...

“Щороку вмирає трава…” Щороку вмирає трава І листя з дерев облітає. І час прибирає права На все, що квітує-буяє. І наше життя – […]...

ГОЛОС КРОВІ Я гордий улич, слов’янин, я звичаї шаную. У злій зневазі до сивин нікого не виную. Я тінню власної вини стою […]...

ВЕСНА (“Росте Антонич і росте трава…”) Росте Антонич і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи, Ой, нахилися, нахилися тільки, почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, […]...

ТИ НЕ ПРИЙШЛА Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в […]...

МЕЖИРІЦЬКІ ГОРИ Гори – Як груди матері. Коли втомлять Далекі шляхи, Нахолодить Буденна утома, Прийду до старого Межиріча, Прихилю свою голову До […]...

“Весна зіткала вчора гобелен…” Весна зіткала вчора гобелен у лузі – з трав, із квітів, з верболозів. Зіткала вітер і зіткала клен, грози зіткала […]...

“Безбарвні пагорби в смерканні…” Безбарвні пагорби в смерканні, Де захід сонця, як сурмач, Поляглим воїнам останній Сурмив на спочив тихий плач, Тепер без сонця […]...

XXI. “Розбитий…” Розбитий, немов вікно, думаю про те, що не станеться. Не поведу тебе за руку, білу, неначе яблуня, в свій дім! […]...

“Прощай, морська корово із Командорських островів…” Прощай, морська корово із Командорських островів! Чудовисько, релікт, створіння ластогруде. Десь бачили тебе, останню із корів. Ти вимерла як вид. […]...

“Ти нарешті збагнув…” Ти нарешті збагнув: ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже […]...

“На вечірньому прузі…” На вечірньому прузі По тихому й теплому дні, На вечірньому прузі Тополі стоять бронзолиці. На вечірньому прузі Останній акорд одвогнів […]...

“Отут поставимо намет…” Отут поставимо намет, В наметі заночуєм. Шумить на вітрі очерет, Гуляєм, не сумуєм. Блищить під місяцем ріка, І виграє гітара. […]...

“Зійшла зоря на голов…” Зійшла зоря на голову І зачепила променем Чуття мої оголені, Немов болючим спомином. І чим тебе порадувати, Незгасна зоре ясная? […]...

“Як живу – я пишу…” Як живу – я пишу, (хоч пишу – як дихаю), Але маю права, як трава під кригою, Все болить голова […]...

Related posts: