Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Спочинь. Оглянься, чи рясні сліди…”

Спочинь. Оглянься, чи рясні сліди
На ниві всіх твоїх надбань. Світанок
Твоєї долі відлетів туди,
Де вимір інший і де сніг не тане.

Прийшла пора, щоб золотим ключем
Відкрити двері, де чекають мати.
Вони поможуть, підіпруть плечем,
Щоби мене розчулено обняти.

Ось тільки сяду на єдину мить
Край шляху долі – довгою, як безмір,
І зачекаю, може прилетить
Моє кохання у віночку з безу.

Ми склоним душі до нових натхнень
І поговорим про діда вчорашні.
Що в нас було?.. Любов і світлий день,
Й пориви душ величні і безстрашні.

Їх ми збирали з голубих вогнів,
Котрі горять від Спаса до Покрови.
Змикалися над нами сто світів,
І зорепади падали в діброви.

…Давно було се. Сядь і не броди.
Твоя душа наплакатись ще встигне.
Спочинь. Оглянься, де твої сліди,
То, може, ще раз ступиш в їхні стигми.

Вішеград

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Спочинь. Оглянься, чи рясні сліди…” - ЧИР НЕСТОР