КАШТАН

Обіч мого вікна розпустив розгалужені крони,
Наче крила тугі, молодий білопінний каштан.
Я милуюся ним і долаю життя перегони,
І торкаюсь рубців занімілих від давності ран.

Мої скроні хтось рясно посипав каштановим цвітом,
Поорали чоло, наче поле, життя орачі.
Ще надавно плило під вітрилами зоряне літо,
А на обрії вже журавлинні курличуть ключі.

Так ведеться з віків… Так будується доля. В огромі
Несполічених днів ми долаємо роки свої.
Але сутність людини найперша й найбільша у тому,
Щоби ниви життя засівались ділами її.

Чи то буде порив, що звитяжців підводить в атаку,
А чи дрібка тепла, як остання надія вмира;
Може, в полум’я крок, щоб когось врятувати без ляку,
Або слово живе, що вогонь добува з-під пера –

Все годиться, лише б щось у спадок лишилося дітям,
І здіймалось колоссям на схилах земного буття.
…Білопінний каштан тихо-тихо шепочеться з вітром
І манить, і зове у незвіданий світ майбуття.

(3 votes, average: 3,33 out of 5)

ШЛЯХ Лечу, немов дерева обіч шляху з автобуса, на ста чортах-вітрах, ковтаю смагу, потамую спрагу, з крила згублю на землю лету-страх… […]...

МІННЕ ПОЛЕ Мій друже, фрази містиків ніколи не заміняли справжнього знаття. Ти бачив нескінченне мінне поле, за межами якого – небуття. Але […]...

“О Істино, свята і Божа…” О Істино, свята і Божа, Зійди з Хреста, немов яса! Нехай воскресне цвітом гожим Ще раз твоя земна краса. Бо […]...

ЯЦКІВСЬКОМУ А для любові ще немає ката і я люблю… живу. “Вітрила…” Олександр Яцківський Наче крига з неба, обвалилась глина, Обвалилась, […]...

“Поставали дерева заслухались…” Поставали дерева заслухались та й заніміли од болю обіч доріг і стежинок чоловік розмовляє з собою. Летіли пташки на дерева […]...

ЗА ТОБОЮ На човнах золотих Заплива молодик За тополю… За тобою лечу, Журавлино ячу За тобою… А туман-ворожбит Зав’язав мені світ Ворожбою. […]...

“Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання…” Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання Пролетить, прошумить непомітно! Хай останняя пісня-зітхання Згомонить і пропаде безслідно!.. Тихше, серце моє! […]...

ПРОЩАННЯ Вже літо латашів назолотило, І поставали на каштан свічки; Мій слід розвіють трави синім пилом, Погнуться вслід берези, мов стрічки, […]...

НА КАРПАТАХ Я не можу думать про тебе, Між старих кам’яниць бредучи І вглядаючись в прозелень неба Ще веснянішого уночі. Почуваю, як […]...

“Вітер відкотиться каменем чи кураєм…” Вітер відкотиться каменем чи кураєм, чорним лиманом сповзе, вигинаючись, хвиля. У бур’янах заспіває, присипана пилом, польна сирена, убита натільним ножем. […]...

ВРАНЦІ Ясна світовая зірка – височенько; Гасне кругловидний блідий місяченько; Тихеє озерце спить, не зворухнеться, Понад ним покрівцем сизий туман в’ється; […]...

МОНТЕНЬ ЧИ СВІФТ Монтень чи Свіфт хто відав про час Про те життя в якому прожив А хто із горопашних нас Над сьогоденням […]...

ТЕПЛА ЖІНКА Нервує чорне з білим Вабить остання сторінка Впала на темний килим Тепла жінка При фантастичнім лихтарнім світлі Оксамитова м’якість І […]...

“О, це осіннє журавлине “кру!”…” О, це осіннє журавлине “кру!” – Листя вмира і на брук осипається. Все повертається на правічний круг. Все повертається… все […]...

“Понад кочів’я років опустілі…” Понад кочів’я років опустілі, По вигорілих пам’яті слідах Несе нас у напруженому тілі Нестримний, атомний нутром – літак. Літак, чи […]...

НА КОЖНІМ КРОЦІ В житті робив ти свій перший крок, сьогодні в школу йдеш на урок. А що ідеш ти, то робиш кроки, […]...

ФОТО З СИНАМИ Стою у невиразній позі між двома високими синами, наче втиснений у землю, мов відсунений на крок в минуле. Безліч літ, […]...

“Заворожи мені, волхве,…” Заворожи мені, волхве, Друже сивоусий! Ти вже серце запечатав, А я ще боюся. Боюся ще погорілу Пустку руйнувати, Боюся ще, […]...

НА МОГИЛІ РОЗАЛІЇ Я залишив писульку на могилі Розалії, Душі пелюсток, Я завтра піду, щоб збирати конвалії – Найсумніший цвіток. Щоб збирати конвалії […]...

КРИЛА СНІГУРА Не любив я ловити птахів… Я зігріти пташину хотів, накормити її, приласкати у гнізді веселої хати. Коли день у снігах […]...

1N Жінка що віддається не часто І таїть у собі стриманості красу – Ніби собі самому – каже – що своє […]...

“Щороку вмирає трава…” Щороку вмирає трава І листя з дерев облітає. І час прибирає права На все, що квітує-буяє. І наше життя – […]...

МЕНІ СНИЛАСЬ ЗЕМЛЯ Мені снилась земля – тільки щебінь і дим. І на ній я вмирав, молодим-молодим, Як на фронті колись, у минулу […]...

КАННИ Канни цвітуть над морем… Канни – червоні чайки! Зором своїм червоним Палахкотять над морем, Наче вони не канни – Квіти […]...

“Не забудь, не забудь…” Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни, – Путь життя, темну путь Проясняють вони. Золотих снів, тихих втіх, Щирих […]...

ЧИТАЮЧИ ЛЕСИНЕ ЛИСТУВАННЯ “…хочу їхати в Єгипет на прощу до єгипетського сонця – вже ж недарма йому такі колосальні святині колись будовано, – […]...

“І невже ж це правда, що напередодні…” І невже ж це правда, що напередодні Вічної руїни, певного кінця Освітило сонце на краю безодні Променем надії змучені серця? […]...

ЗИМОВІ ПТИЦІ Стоять, зіщулившись, бори, Ведмедям літо сниться. Метуть сніги, гудуть вітри, А як же бути птицям? Ані поживи, ні тепла, Ні […]...

НАДІЯ Hi долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз […]...

БАБИНЕ ЛІТО Листок од клена одірвавсь, Летить додолу – пада, пада… Люблю осінній слухать вальс Замріяного листопада! Люблю осінній шум. Люблю, Коли, […]...

19. СЛУХУ МОЄМУ ДАСИ РАДОСТЬ Відізвися хоч відгомоном, що зазвучав би, наче надія. Обвістися хоч ледве помітним звуком, що нагадував би форму обітниці. Навіть картай, […]...

“Що від мене хочеш, тихий смутку?” Що від мене хочеш, тихий смутку? Чим і перед ким я завинив?.. Не впаде землі сирої грудка Ще на мене […]...

ДО ЗІРОЧКИ Ніхто не винен. Тільки час. Між нами довгі коридори. І вже не порятують нас Ні адвокат, ні прокурори. Час – […]...

“Ти – віра й надія” Ти – віра й надія. А може, жар-птиця, що тільки ввижається, мариться, сниться? Що тільки палає у пітьмі ночей, і […]...

“І те, і те: як птах ранковий…” І те, і те: як птах ранковий Раптово випурхне з трави, Як сон перерваний раптовий – Мені не йдеш ти […]...

2. УСТНІ МОЇ ОТВЕРЗЕШИ Відкрий уста мої, щоб слова виходили повні і чисті, як сльози, обдихані духом Твоїм. Щоб на галявині віддиху Твого зазвучали […]...

ВИЙДУ Я В ПОЛЕ Вийду я в поле. Може ще вбита Мрія воскресне! Йду над ручай. Тихо дрімає сірий лан жита, Річка так тихо […]...

ДОРОЖНІ РОБОТИ Валим дерева обіч доріг, Б’єм під коріння самісіньке кленів, Дерн затріщить, наче шкіра зелена, Вкриє земля кучерявий моріг. Рветься дорога […]...

“Шлях-дорога в небокрай веде…” Шлях-дорога в небокрай веде. Обіч розступається стерня. То не я – моя уява йде, Наче босоноге старченя. Люди добрі, орачі-дядьки! […]...

ТРИКУТНИК (Віра, надія, любов. – Ч. 1) Бажаєш, що незнане, що невідоме, з тугою серця дрижить. Блакитний цвіт зів’яне, углиб потоне, […]...

Related posts: