Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







МЕНІ СНИЛАСЬ ЗЕМЛЯ

Мені снилась земля – тільки щебінь і дим.
І на ній я вмирав, молодим-молодим,
Як на фронті колись, у минулу війну.
А я жити хотів – і прокинувсь од сну!
І вже спати не міг. Тихо вийшов надвір –
До високих тополь та немеркнучих зір.
Припадав до землі – вона тепла була,
Легко дихала в ніч і жила, і цвіла.
І ходили по ній, я побачив тоді,
Двоє: він і вона, молоді-молоді.
То кружляли, тримаючи руку в руці,
Наче пуп’янків два на однім стебельці;
То спинялись на мить, ніби постать одна,
Й поцілунків ледь-ледь озивалась луна,
І прозорим струмком жебоніли слова, –
Як бува в матерів та в коханих бува.
І звучали, мов хор, всі земні голоси
В честь прийдешнього дня, в честь людської краси.
Так невже і на них тінь війни упаде –
На любов, на життя, молоде-молоде?..

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


МЕНІ СНИЛАСЬ ЗЕМЛЯ - КАРПЕНКО МИКОЛА