Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Холодний вітер гне траву…”

Холодний вітер гне траву
В леваді за селом.
Самотній лебідь на ставу
Прощається з теплом
І поглядає сторожко в мій бік,
Чи не лихий, буває, чоловік,
Ще скривдить…
І так незатишно мені…
Приїхав ось додому, до рідні,
Та тільки – смутоньки одні,
Та тільки – жаль на дні…

На подвір’ої батько сивоголий,
Все йому не так, все йому не те.
Білу курку останню ловить:
Все ‘дно не знесе яйце золоте.
Глянув батько на осінню грядку,
Вдарив об поли руками,
Як той лебідь крильми:
Та немає ж порядку!
Вже й поговір пішов між людьми…
Непокоїться, сердиться,
Обпалений степовими вітрами,
Та все згадує, як город наш
Доглядала мама.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Холодний вітер гне траву…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР