Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





ЛЕБЕДИНА ДОЛЯ

З берега синього плеса,
з клітки обрубаних віт
дивиться лебідь небесно
в синій високий зеніт.

Небо яскраве і чисте
очі його пропекло.
Важко йому волочити
врізане біле крило.

Лебеді тісно обсіли
гуси, качки, голуби.
Дивиться лебідь несміло
в небо своєї журби.

Плаває лебідь поволі,
пружить крило крадькома.
В синій небесності – воля,
в синяві плеса – тюрма.

Хай гомінкі виднокола
кличуть удаль восени –
лебідь крильми вже ніколи
не зачерпне вишини.

Око зірке лебедине
небом сльози затекло…
Люди! Не ріжте безвинно
лебедю біле крило!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

ЛЕБЕДИНА ДОЛЯ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО