Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Вже літа відлітували…”

Вже літа відлітували.
Літо. Спокою ж нема.
Гирю, що в одній тримали,
Не утримать обома…

Перемнеться, перетреться,
Розхлюпнеться до основ.
Та навіки зостанеться
У душі моїй любов.

Скільки неба! Люди! Боже!
Ще й листок не опада.
І мене не переможе
Ні безволля, ні біда.

І мене не візьмуть в шори
Ні казенщини шаблон,
Ні сюсюкання прозоре,
Ні розніження полон.

Б’ється думка невтолимо.
Як людина, дише луг.
Стати б раптом невидимим
І розлитися довкруг…

Вечір.
Пізній.
Добрі друзі.
Сад в плодах.
Скупі вогні.
І сміється хтось на лузі
В незбагненній далині.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)

“Вже літа відлітували…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР