ОДА КИЄВУ НА 1500-ЛІТТЯ
Київ – пісне моя, і легендо, і славо,
Стольний граде Вкраїни, моєї святої землі.
Долітають до нас із часів Ярослава
Голоси будівничих, звитяги твої і жалі.
Не схилив голови перед вражими ордами,
Пощербились об мури зловісні чужинські мечі.
Для прийдешніх, для нас, увінчався ти банями гордими,
Щоб любили тебе всіх земель ковалі й сіячі.
Мужній витязю мій, на круті косогори
Ти виводив із пущі слов’янщини древньої рід.
Три народи-брати вийшли в даль неозору
Із твоїх Золотих, із твоїх сонцем крутих воріт.
Ти із праху вставав ворогам на покару.
З небуття піднімав Україну до світлого дня.
І дзвінке джерело із Хрещатого яру
Напувало по битвах Богданові диво-коня.
Молодої весни і в негоду осінню
Ти повідаєш, Києве славний, для нинішніх нас,
Як на гнівній сльозі і народнім болінні
Тут, на схилах дніпрових, вигострював слово Тарас.
Київ – доле моя, і легендо, і славо,
Ти з Москвою братався на вічні віки…
Наша пісня нова над Славуту прослала
Крил своїх осяйних золотих рушники.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)