НА РОЗКОПКАХ

Related posts:

1. НУРТУЄ ПІДЗЕМНЕ Нуртує підземне джерело (а докопатися важко) уста горять спрагою (а докопатися важко) безодня страшить пусткою (а докопатися важко) очі палають […]...
2. “Осінній день березами почавсь…” Осінній день березами почавсь. Різьбить печаль свої дереворити. Я думаю про тебе весь мій час. Але про це не треба […]...
3. “Упало яблуко в саду…” Упало яблуко в саду, Затрепетала гілка. Отак і я колись впаду Безпомічно і гірко. І коли вістка долетить До батьківської […]...
4. МІЙ ПРИВІТ В екстазі чарівнім я голос свій знайду голос борця і з прапором своїм у люди з ним піду співати буду […]...
5. З КРИМСЬКОГО ЦИКЛУ М. Рильському П Р О Р И В Дельфін не гравсь у морі, не був і сонцехмар – не давню […]...
6. ТРУД Люби свій виноград і заступ свій дзвінкий. Народи й царства мруть, міняються віки, І там, де чабани дрімали супокійне, Зростають […]...
7. В ЗАТІНКУ ЧУДА В затінку чуда, в світлі надії так і живемо. Веснам радієм. Рано встаємо – будні чи свята. В сінях у […]...
8. ПРОЩАННЯ З ІНСТИТУТСЬКИМ ПАРКОМ В цім саду я останнє побачення Із собою призначив собі… В цім саду мов слова необачні я Розгубив між тополь […]...
9. “Нехай мене чарують квіти…” Нехай мене чарують квіти, Нехай життя їм віддаю: Ніяк я барвами досхочу Своїх очей не напою. Нехай і так… але […]...
10. “День за днем росте моя малеча…” День за днем росте моя малеча, В ній розумне слово дозріва. І стають у хлопців ширші плечі, І сивіша в […]...
11. “Павук снує невтомно сіті…” Павук снує невтомно сіті, Бджола нектар з квіток збирає. Усяк свою роботу має, Своє покликання у світі. І треба всім […]...
12. “Оприкінці моїх важких стежок…” Оприкінці моїх важких стежок Впаду перед тобою на коліна – В пухкий сніжок, на теплий моріжок – Безсмертна земле, вічна […]...
13. “У мене зранку за дверима…” У мене зранку за дверима Стояла найніжніша рима. Шкреблася, стукала у двері, – Чалапалася на папері, Та я сказав їй: […]...
14. СЛАЙДИ У нашому саду була розкішна флора, – жоржина й кропива, любисток і ревень. І прадід мій ходив, як привид Ельсінора, […]...
15. 20. РЦІМ ВСИ Скажімо всім: щоб Богу бути чоловіком треба розминатися з собою поміж вічним і дочасним, між порочною землею, й непорочно-чистою лілеєю […]...
16. САД Давно те було, літ, вважай, з п’ятдесят, Як ми посадили чудесний цей сад: Сад дружби своєї, сад щастя свого. Народи-брати […]...
17. СЛОВА І ДУМКИ Ми бажаєм волю дати Всім народам і народцям. (Краще б дулю, а не волю Дати нашим інородцям). Отже, в нас […]...
18. ПРО ЧАС ДЛЯ ВСЬОГО – ДОБРОГО, ЗЛОГО Є час для всього, мудрі так казали, Котрі на світі добре все пізнали. Час народитись, смертний час чатує, Бог забере […]...
19. НЕ ВМРЕ ПОЕЗІЯ Не вмре поезія, не згине творчість духа, Поки жива земля, поки на ній живуть, Поки природи глас людина серцем слуха, […]...
20. ОСТРІВ РОЗЛУКИ У всесвіті – тиша. Ні звуку… Лиш сонця самотнього клич. Лечу я на острів Розлуки в туманності Дивних Облич. Ми […]...
21. “Зацвіли жоржини у саду…” Зацвіли жоржини у саду, Зорепади відцвіли серпневі. Доцвітає літо день по дневі, Наближає осінь молоду. З чим же я у […]...
22. “Покоління-біжутеріє…” Покоління-біжутеріє, Дивні мої діти! Вже давно мені пора З вами бронзовіти! Але ж ви не даєте – Мушу знов кричати, […]...
23. ЗУСТРІЧ В МОНТРЕ Були в робітничім районі – Монтре, Де мером – Лену Даніель, комуніст, Тут влада – трудящих! І радість бере… Людина […]...
24. “Під вечір виспів благодатний день…” Під вечір виспів благодатний день, Налитий сонцем, мов бджолині соти. Він був як рік (коли сидиш як пень), Він був […]...
25. “Листопад, мов квіт, мені запах…” Яблука доспіли, яблука червоні! Максим Рильський Листопад, мов квіт, мені запах, Хоч цвітіння, видиться, позаду. Дня нового піднімаю ляду: Радістю […]...
26. ТРЕБА Треба бути сонцем, щоб промінням гріти, Треба буть грозою, щоб громом гриміти, Треба бути вітром, щоб хмари гонити, Треба бути […]...
27. “І сонях гнеться, і землю гне на осінь…” І сонях гнеться, і землю гне на осінь, І синій голос висне, мов крило, Що раптом над Просонням простяглось І […]...
28. ТАЄМНИЦЯ ВОДИ Я ішов стежиною у полі. Сонечко пекло несамовито. Ну а поле рівне, як стільниця, ні ярка ніде, ані струмочка. Я […]...
29. ПРЯДКА Котилася прядка в темні ночі З трудних бабусиних розпук. І голос випряла, і очі, І жили із старечих рук. Котилась […]...
30. “В холодну сплячку, в стан анабіозу…” В холодну сплячку, в стан анабіозу Не запливай, мій друже, не впадай. Осліпне світло і поглухнуть грози, Бо все на […]...
31. XI Grave. Остання пісня зимового саду Голоси із того світа Перейшли у білий крик… І прийшла зима без літа. А здалося – льодовик. Відболіли і відбігли […]...
32. ОСЬ ІДУ ПО РЕЙЦІ Ось іду по рейці і хитаюсь, Чи дійду до краю, чи впаду, Ліс ліворуч, мов зелений заєць, Задивився на мою […]...
33. КОПИЦЯ Скиртували слова У копицю – Сіли відпочити. Рости, копичко, Рости – Вистачить На довгу зиму....
34. ЗАГАДКА В-ці К-б Коли зблисне річка в рогозі, під сонцем ринучи в стави, я босі ноги згадую в грязі, що мовчки […]...
35. КРАСУЙСЯ, СТОЛЬНИЙ КИЇВ-ГРАД! Над Києвом свободи стяг, Над Києвом Кремлівська Зірка! Богдан, що булаву простяг, І Володимирова гірка, І щедре сонце над Дніпром, […]...
36. ВПЕРТИЙ ЛЕКТОР Хоч у лектора зубі спереду й немає, Він на пенсію не йде, лекції читає Про мораль та про нові норми […]...
37. Самоспалення саду, і ця нетривка погода З циклу “Нотатки фенолога” Самоспалення саду, і ця нетривка погода, і розмита в деталях телевежі тупа стріла… Повз ряди манекенів, […]...
38. ПЛАНЕТА КОХАННЯ Молодь п’яніє з любові в княжому городі Львові, будить зі сну юну весну в жилах розспівана кров. Молодь кохає в […]...
39. АВТОПОРТРЕТ Ця мить – уже моя. Ніхто й ніколи не відбере у мене цеї миті. Над садом білим пурпурове коло жахтить […]...
40. “Із усіма сміятися і плакати” Із усіма сміятися і плакати – Не все одно, що буть цілком байдужим. …Є в світі речі дуже неоднакові – […]...