МРІЯННЯ ПРО ГРУЗІЮ
І як-то так? – собі я докоряю, –
Ти й досі в цьому краї не бував,
Де на вершинах сонце не згорає,
Де брат мій Прометея рокував!
О Грузіє! В Нью-Йорки, Вінніпеги…
Куди вже тільки шлях мій не проліг.
А в глибині нутрується бентега,
Що досі не ступив на твій поріг.
Ні, я живу не в незнанні-обротьці,
Бо вперше ще тоді тебе пізнав,
Коли грузин з зорею на пілотці
Мене, малого, з брану визволяв.
Грузинський брате, правда неубита
В усі часи – безсмертний наш мотив:
Обняв я на Полтавщині Давида,
А ти в Сурамі Лесю приютив.
Ні, не вино, не ства на тарелі
Нас ваблять, а чаклунська та пора,
Як лицарської честі Руставелі
Вчимося з Бажанового пера.
О Грузіє! Живу не за горою,
За виром літ, за коловертю днів…
А все ж, здається, я стрічавсь з тобою,
Бо знаю багатьох твоїх синів.
Братаються з тобою не по карті,
Щось давньо-кревне об’єднало нас…
Шевченко ж наш, на жаль, не був у Картлі,
Але не міг не написать “Кавказ”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)