Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Буравлячи лід і пронозячи зором кристали…”

Буравлячи лід і пронозячи зором кристали,
чому неодмінно ти прагнеш добутись до дна?
І воду фарбуєш, навмисне розрізавши палець,
щоб знати, яка у життя довжина?

Тремтить на льоту павутинка загуслого звуку,
промірявши захват, що губи тобі розімкнув.
Чому ти так глибоко в серце впровадила муку –
невже аби знати страждання мого глибину?

Розірваний крик у паузах біль появляє,
підносячись вгору, щоб зміряла плоть висоту.
Гаряча долоня твоя мені рот затуляє,
щоб зміряв терпінням кохання його гіркоту…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)


“Буравлячи лід і пронозячи зором кристали…” - МОВЧАН ПАВЛО