“Ми бігли…”

Related posts:

1. “Йде сніг…” Йде сніг. Я стою у траві, яку покосить не зуміли. І стебла кругом неживі, пожовклі і гострі, як стріли. Хто […]...
2. Божий вихор (диптих) ……Пам’яті Володимира Івасюка І Нас вовік не було. Ні малих, ні великих. В Україні Вкраїни замало вовік. Та на диких […]...
3. “Гроза в степу…” Нас було двоє в однім наметі, Біля вогню ми єдині були. Транзистор читав нам новини планети, І зорі над нами, […]...
4. НЕ ЖУРИСЬ Чом ти зажуривсь та й похнюпив ніс? Так за нею волочитись, а хай йому біс! А тепер сидиш білий, наче […]...
5. І СКАЗАВ БОГДАН І сказав Богдан на Раді в місті Переяславі: І султан, і хан, і шляхта – вороги напасливі. В українського народу […]...
6. ВОСЕНИ, НАПРИКІНЦІ 40-х І в церкві недобре, навіть на сповіді (випитує піп: “Кого вбив?”, пастир). І в тебе недобре, навіть тоді, коли залишаємося […]...
7. “Де ті царі, що підуть з пастушками…” Де ті царі, що підуть з пастушками, коли зоря засвітить ув очу? Мовчать сніги над нами і під нами. На […]...
8. ПОЛІТ ІКАРА Хіба не чули ви відлуння і не помітили, як прокотилася вогниста куля, і враз дерева зацвіли і освітили надвечір’я, щоб […]...
9. АПОСТОЛИ Спинився. І мить, може мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські […]...
10. СЛОВО ДО ЧТИТЕЛЕЙ РУСЬКОГО ЯЗИКА Дайте руки, юні други, Серце к серцю най припаде, Най щезають тяжкі туги, Ум охота най засяде. Разом, разом, хто […]...
11. “Вечорами, коли спить село…” Вечорами, коли спить село І віє з лугу щемним духом м’яти, Виходим з батьком, як колись було, На тепле сіно […]...
12. “Матері залишаються з нами…” Матері залишаються з нами І тоді, коли їх нема, Коли чорна земля і дрімуча пітьма Пролягає між ними і нами. […]...
13. ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ’ЮК. 2000 я маю знати кожного в лице – дощів імущих і життя імущих, – коли не звірина вертає з пущі, а […]...
14. “Змовкає контрабас джмеля…” Змовкає контра6ас джмеля, Як повінь’наростає тиша. І звільна остига земля, І у перелісках світліша. На вересневий камертон Настроюються скрипки вітру. […]...
15. “Плине чаклунка-ніч над нами…” Плине чаклунка-ніч над нами, І ми пливем, і вся земля. І сад квітучими руками Нас на любов благословля. А вже […]...
16. ПЕТРО БРЕЙГЕЛЬ Житні хлібини крають ножами і не можуть наїстися. Аж трясуть неголеними щоками над коржами й кулешею, ще й дослухаються, як […]...
17. КОНКІСТАДОРИ (Морський похід) Вітрила напнуто. Вже всі готові в дальню путь. Борти фарбовані давно вже в тишині просохли. Вітрила напнуто. А вітру все […]...
18. НАМИСТО Суниці на стеблах, заховані в мох, – намисто для тебе. Намисто для двох, бо губи спікає, холодні, як лід. Стебло […]...
19. “Так запахло в хаті й пам’яті мені…” Так запахло в хаті й пам’яті мені, Коли ти внесла з різьбленим листом стебла. Усміхнулась… Кажеш, руки – в мурашні, […]...
20. ЧАДРА Я тебе не сприймаю за істину, Бо таких, мабуть, зовсім нема. Ніч, вітрами дурними освистана, Свою чорну чадру підніма. І […]...
21. “Вона прийшла, як мрія довгожданна…” Вона прийшла, як мрія довгожданна, І вийшли всі назустріч їй, І всі кричали їй: “Осанна! Благословенний ранок твій!” І враз […]...
22. “І мати молода, і сонце юне…” І мати молода, і сонце юне, І в неї на колінах немовля. В прозорому повітрі, наче струни, Гудіння оксамитного джмеля. […]...
23. “Всі враз!” – Як розрив гранати…” “Всі враз!” – Як розрив гранати, Як гострий короткий стріл Мов меч, що руба навпіл, Десь тяжко брязнув об грати. […]...
24. “вміння пасти левів…” вміння пасти левів досягається наївністю вона звичайно не ти вона має тіло і тінь вона не виходила поза обрій як […]...
25. “Ніч… а човен – як срібний птах…” Ніч… а човен – як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) …Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій […]...
26. КВІТКИ Що кажуть, душко, квіточки ті милі, Що он так красно на траві цвітуть? – Зривай ті квіти, доки ще зацвилі […]...
27. ДЕРЕВО НА ПОРУБІ Суцільно зрубаний квартал Карпатського старого бору – Немов який нестримний шквал Пронісся, оголивши гору. І тільки дерево одне На все […]...
28. “І місячну сонату уже створив Бетховен…” І місячну сонату уже створив Бетховен. І тінь місяцехода вже зорям не чужа. А місяць все такий же: і молодик, […]...
29. НЕГРИТЯНСЬКИЙ БОЖОК М. А. Тисячолітній, дужий баобаб Один віддав його залізні риси, І мертвий впав на землю чорний раб, Коли нарешті божий […]...
30. “З глибин руїни і пустелі…” З глибин руїни і пустелі, З долини смутку і плачу В краї надзоряні, веселі На крилах пісень і я лечу. […]...
31. “Гукнула далечінь осіння…” Гукнула далечінь осіння, А ліс лункий стояв, мов храм, Возвівши готики склепіння. Від рани зашивався шрам Цвірінькотом, джмеля басоллю, Ледь […]...
32. “Моя судьба була до мене щедра…” Моя судьба була до мене щедра: ішов-ішов – і от помітив враз: стоїть за щастям незвичайна черга – За тим, […]...
33. НЕЩАСЛИВЕ КОХАННЯ Я стану ягуаром… Х.-С. Чокано Сніг опадав. Птахи, як і плоди, опали швидше. В небі гасла осінь, і я хотів, […]...
34. Нас зостанеться двоє нас зостанеться двоє і життя золоте і настояна хвоя наші сни обплете за дощами і димом як безодня тонка разом […]...
35. “Ти стала частиною мене…” Ти стала частиною мене… частиною мого… чи суті моєї. Душа твоя, тіло, що перейшли крізь серце моє і душу, – […]...
36. Ах життя моє дороге Ах життя моє дороге, Хто мені дав тебе, тепле й сильне? Бігти берегом, бігти геть, Бігти холодною вогкою рінню. Занести […]...
37. СУПОКІЙ Супокій – святеє діло В супокійнії часи, Та сли в час війни та бою Ти зовеш до супокою – Зрадник […]...
38. “І невже ж це правда, що напередодні…” І невже ж це правда, що напередодні Вічної руїни, певного кінця Освітило сонце на краю безодні Променем надії змучені серця? […]...
39. САД Осінній сад, як у дитинстві, такий високий і прозорий. Вночі колишутьсяміж листям ренетами осінні зорі. І разом з листям-сухозлиттям вони […]...
40. “У синьому небі я висіяв ліс…” * * * У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів […]...