ВИ БАЧИЛИ МОЮ МАМУ?
Ви бачили мою маму? Он в одежині подертій
Сіла на камінь, чекає, хто б їй картоплю доніс…
Сіла перепочити – перед ворітнями смерті,
Перебира пережите очима, повними сліз.
Коли вибирали долю – усі святі були проти
Лихої для неї долі, а біс, певне, вигукнув “за”…
Крутиться світ шалений: війни, перевороти,
Тільки печаль незмінна, як удовина сльоза.
Пасла в людей корови. Паморозь – ноги ж босі.
А підросла – у пана зрізала соняшники…
Та до престолу Бога й сирітські доходять сльози:
Солдат з революцій вернувся –
у дівчини просить руки.
Час на життя й на жито – в полі на власне жито.
Та не даремно тричі тужно гукав їй сич…
Цвіт не зів’яв з весілля, як хлібороба вбито,
Мужа її убито. Ким? – не розкаже ніч…
Наче нитви в прядильні – хто обірвав надії?
Йваночку, мій Іване, не довго ж топтав ти ряст…
Рогатий позаздрив на долю?
Проспали ту ніч святії?
“Йдуть сльози вдови до неба”, –
сказав це Екклезіаст.
Ви бачили мою маму? Зморшки геть поорали
Її обличчя ласкаве, і ніч стоїть на сліду.
Сам Бог, напевне, позаздрив:
прийшли і сина забрали,
Бо треба ж комусь кайлувати
на Півночі нашій руду.
Ви бачили мою маму? Он в одежині подертій
Сіла, дивиться довго – у потойбічну пітьму…
А біля неї Ангел, зажурено Ангел смерті
Стоїть, а сльоза йому котиться – і сам не знає, чому.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)