“Вимите тіло – з води…”

Related posts:

1. БРОНЗОВЕ ТІЛО В мене бронзове тіло На білім піску Скільки іскор горіло На яснім струмку Скільки плямок тремтіло На обличчі води В […]...
2. “Я спитав у води…” Я спитав у води: – Звідкіля ти прийшла? І сказала вода: – З глибини джерела. Я спитав у води: – […]...
3. “Як русалчине – іноді тіло….” – Які холодні руки… – Зате серце гаряче… Часто мовлене Як русалчине – іноді тіло. Як в Галатеї: Навіть зігріване […]...
4. “Бура трава без води…” Бура трава без води В гарячім конанні злягла. Над степом, од сонця рудим, Дзвінка пролітала стріла. Все заглушила на мить […]...
5. “масам муки – тіло…” масам муки – тіло привид – ярмом зіниць це сон озирнися у кару думок ясу є і повторена рана минула […]...
6. Твоє тіло твоє тіло розлилось морем по берегах моїх чуттів сп’янівши хвилями виплескує музику по прибережних камінцях потопаю ціла в твоїх водах […]...
7. “На синю синь води лягла від хмари тінь…” На синю синь води лягла від хмари тінь, Посумувала хмара за собою. До вечора іде, холонучи, теплінь І тулиться до […]...
8. “Ми прив’язані міцно до телефонів…” Ми прив’язані міцно до телефонів, що не можемо роз’єднатись, притягнуті поглядами, що не можемо їх відвести, Ми, зустрівшись, сплітаємось міцно […]...
9. “караван води обезречений леміш мозку…” караван води обезречений леміш мозку канонічна пора прорізати листя долонь бити в тимпани поголити голову кучерявого хлопчика і за вітром […]...
10. “Мужчино, смирися, бо стервом є мужеське тіло…” Мужчино, смирися, бо стервом є мужеське тіло, Бичів йому мало, і мало нещасть, щоб смирити, Все прагне безоглядно стрічні жінки […]...
11. “Човен хитається серед води…” Чом в Тебе Дівчино Уста солоденькі Човен хитається серед води,* Плеще об хвилю весло. В місячнім сяйві біліють сади, Здалека […]...
12. ВОНА МОЯ! В МОЇХ ОБІЙМАХ! Вона моя! В моїх обіймах Тремтіла вся, мов вуж звивалась, І як край серця мого туга, Круг мого тіла обвивалась. […]...
13. Дівчина знає м’ясо зійшло з води дівчина знає м’ясо зійшло з води холод зайнявся за нами і вкрився бризом холод як пава кигиче устань і йди […]...
14. І люди і очі і води і зорі і там і люди і очі і води і зорі і там де звук розпашів на зеленому вовчому морі немає нікого хто […]...
15. НА ДЗЕРКАЛІ ВОДИ Ми добре з ним сьогодні живемо. І я йому, і він мені – нічого. Зпіднизу – він. Я – зверху. […]...
16. “і люди і очі і води і зорі і там…” і люди і очі і води і зорі і там де звук розпашів на зеленому вовчому морі немає нікого хто […]...
17. ЖОВТІ ВОДИ І Важке ядро метають пушкарі. Встають дими, породжені боями. О, судний дню! Будь справедлив над нами, Даруй відвагу радісній порі. […]...
18. “Тихі води зашуміли…” Тихі води зашуміли, Розбудила їх весна – Струни серця забриніли, Ллється пісня голосна. Луг співає враз зі мною, Довгий смуток […]...
19. “І довго шукав я живущої води…” І довго шукав я живущої води, Аж повісила мені дуплината верба: “Живої води нема на землі, А як зугарний дійти, […]...
20. НОЧІ Проносиш ти осінніми ночами очей своїх непереможну сталь повз кольори незнаної печалі, повз розум, серце і мої вуста. І я […]...
21. ПОЕМА ВОДИ 1. * і цей рубець до серця мурахи де крихітка теплого меду в згустку смоли ти відпустила його у сад […]...
22. “Ти схожа. Дві краплі води…” Ти схожа. Дві краплі води Упало з весла золотого. Ти схожа, як дві біди Ні з того, ні з сього. […]...
23. Досвітнє дівування води обертається на зозулю досвітнє дівування води обертається на зозулю плачем двотільця що розпадається на того чиї сни перепливають коні і ту у чиєму […]...
24. “Не води весняні, а музика флейти розлита…” Не води весняні, а музика флейти розлита, а музика флейти синіє у чорних лугах. І в чорних полях зеленіє, напевне, […]...
25. “Сіріють води в темних берегах…” Сіріють води в темних берегах, Блукають коні в місячних лугах, І ніч така глибока і осіння, І десь далеко піють […]...
26. ЩАСЛИВА МИТЬ Не втримаюсь на щасті. Тільки мить, Лиш мить щаслива, Як весняна злива, Струною сонця В пальцях задзвенить… І здаленіє дзвін. […]...
27. “Сріблясті ланцюжки води…” Сріблясті ланцюжки води звисали з стріх і дзеленчали, і тупо блимала лопата в кутку сіней. Ручай калюжив через двір і […]...
28. “ще води солоні змели черепи росомах…” ще води солоні змели черепи росомах, і глина червона просилася в труби і карцери. ще змахом крила чи зусиллям розкритого […]...
29. “Води із очерету хлюпавиця…” Води із очерету хлюпавиця, І місяця над очеретом ріг, Дніпро, і сад, і сонна блискавиця, Та неба синь, та синя […]...
30. “Вода між корінням, де риба стоїть…” Вода між корінням, де риба стоїть, Помахує тільки злінива хвостами, Її з-під коріння не вибере сіть, Не кожен умілець руками […]...
31. “Мені привиділося: дома…” Мені привиділося: дома на сливи паморозь лягла, – солодка осені притома і тіло й душу пойняла – і на долоні […]...
32. “Як із туману, місячно, біло…” Як із туману, місячно, біло Крізь мережані дрібно рядочки Сходить ніжно дівоче тіло З павутинно легкої сорочки. Пальці морозить тремкі, […]...
33. ПІХОТИНЕЦЬ Душа відділилась від тіла Ще там, на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в’ється над ним. А тіло, струнке […]...
34. РИБИ холоднокровні істоти доживають у нашій ванні останні дні їх продовгуваті гнучкі тіла закінчуються прозорими хвостами їх очі дивляться як будуть […]...
35. “Сонячна дівчина, вимальована промінням…” Сонячна дівчина, вимальована промінням – Радісні вигини, випуклість солодко стигла, Трави лоскочуть їй ноги, квіти цілують коліна, Вітер їй обіймає […]...
36. НІЧНЕ Перший дотик до тіла – бентежного тіла, гарячого тіла (вся душа затремтіла…). Розливається дивне тепло те по твоєму – що […]...
37. “За цим Дніпром – є ще Дніпро…” За цим Дніпром – є ще Дніпро… За обрієм – моря в три води, а за народом – є народ, […]...
38. “Упало яблуко в саду…” Упало яблуко в саду, Затрепетала гілка. Отак і я колись впаду Безпомічно і гірко. І коли вістка долетить До батьківської […]...
39. “Все минає, але любов після всього остається…” Все минає, але любов після всього остається. Все минає, але не бог і не любов. Все є вода – навіщо […]...
40. (РІЧКА) Зійшовши до річки, ми воду торкнули руками. У липні так любимо тіло води, що втікає між пальців. Сто млинів було […]...