Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





“Сріблясті ланцюжки води…”

Сріблясті ланцюжки води
звисали з стріх
і дзеленчали,
і тупо блимала лопата
в кутку сіней.
Ручай калюжив через двір
і важко, майже неможливо,
було робить собі кораблик,
і лячно ногу перенести
через ручай: сонця пливуть.
І ледь вловимо зачинався
у небі жайвір,
і холодно хитались віти,
дратуючи лякливу тінь.
І мітилась в повітрі путь:
від брості до плода хрумкого…
Ще не окреслилися чітко
стрімкої річки береги, –
і лиш одне, що свідкувало
про вічно суще і незмінне
передчуття весни п’янкої.
Моя присутність – в плині цьому.
Бо хтось же мусить бути свідком?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Сріблясті ланцюжки води…” - МОВЧАН ПАВЛО