“Відійти ще не можем від втрат, наче в розпачі досі…”
Відійти ще не можем від втрат, наче в розпачі досі,
І нікому заповнить полишеної пустоти,
Йдуть ватаги співців, та якісь всі подібноголосі,
Кущувато ростуть, де чекаєтсья висоти.
Поростають надії, вмирають поспішні прогнози,
У мартенах сердець закипає словесна руда,
І майбутній Тичина вже сходить у Київ узвозом,
Юний Рильський всміхається після тяжкого труда.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Прагну й страшуся не знаного досі польоту…” Прагну й страшуся не знаного досі польоту… Мужності треба, і крові, і поту, Бо вік мій, як мить, промина. Іду […]...
- КИЇВ – ТРАДИЦІЯ Ніхто твоїх не заперечить прав. Так, перший світ осяв твої висоти, До тебе тислись войовничі готи, І Данпарштадт із пущі […]...
- “Моя господа схована в снігах…” Моя господа схована в снігах. Лягли замети – як сагарські дюни. Порожній простір, скаргами столунний, Жадібно жде на мій майбутній […]...
- ГЕТЬ-ТЕ РОЗПАЧІ ВАШІ Конгломерат наш – із рідного і чужого… Більше чого? – не берімо до голови. Із прибитого до порога – з […]...
- “От і упали сніги…” От і упали сніги, От і настали морози, От і бракує снаги Ждати на кращі прогнози. Холодно. Тоскно. Зима. Вітер […]...
- “Коли летять, як сиві зграї…” Коли летять, як сиві зграї, Такі скупі і сірі дні, Коли сама земля вмирає, І в небі не горять огні, […]...
- “Поволі звикаю до втрат…” Пам’яті Раїси Кириченко Поволі звикаю до втрат, Життя заставляє звикати. В хороми небесних палат Давно відійшли батько-мати. До них приєдналась […]...
- “Не розповісти – показати має…” Не розповісти – показати має Краси і правди спрагнений поет! У нього визріє лишень сюжет, Якщо яскравих образів немає. Короткий […]...
- “Берег річки. Трава лугова…” Берег річки. Трава лугова. На вогні казанок закипає. Сплесне риба чи крикне сова – Довго-довго луна не стихає. Кущ лози. […]...
- КОРОВИ Вмирають корови голодною смертю, Загнаті із волі в тюрму на мученнє. Як дощ починає – вмирають по сотні, І рев […]...
- ІРПІНЬ Бажан, Сосюра, Рильський і Тичина Ходили тут по скромному саду. Стезею їхньою і я пройду – Творців поем шанує батьківщина! […]...
- ЩЕ Й ДОСІ Я ДИВУЮСЬ Ще й досі я дивуюсь, Дивлюся, мов дитина, Великими очима На світ і на людей. Пора б прибрати позу, Мовляв, […]...
- “І досі сниться: під горою…” І досі сниться: під горою, Меж вербами та над водою, Біленька хаточка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки […]...
- “Чи буде, як досі було…” Миколі Жулинському, гостеві з України Чи буде, як досі було? У тій сатанинській країні Вмиратиме голе село, Тамуючи зойки чаїні? […]...
- “Я вчився сорок літ, та не навчився досі…” Я вчився сорок літ, та не навчився досі Губити подих свій в жіночому волоссі, І гудзики дрібні розстібувать на спині […]...
- ЗУСТРІЧ Ми зустрілися Як два поспішні поїзди на метушливій вузловій станції Обмінялися пасажирами й Роз’їхалися до місць Свого призначення....
- “Снігами вітровінь поля відволочила…” Снігами вітровінь поля відволочила, Прижовклено збіліла далина – Дніпровими високими очима Дитинносіро глянула весна. Весна моєї вільної надії! Гінка тремтінь […]...
- “Перевіяний я, наче зерно…” “Хтось перевіяний, як зерно, На грунт поезії впаде”… Ліна Костенко Перевіяний я, наче зерно, На безжалісних протягах зим. На моє […]...
- Мої долонi, наче двi iстоти Мої долонi, наче двi iстоти. Любов’ю переповненi слiпцi, На нiжний дотик вiдкривають – хто ти… Вiдчуй же душу у моїй […]...
- “Відшумлять ювілеї…” Відшумлять ювілеї, Спаде словесна піна І залишиться чиста вода літератури, як джерельна опісля повені. І заглянеш туди, і побачиш у […]...
- “І наче десь мила іде, озивається…” І наче десь мила іде, озивається (і знов я заплющую очі свої…). І шелест від плаття все більше наближаєтсья, і […]...
- “Голос, наче пожухлий листок…” Голос, наче пожухлий листок, кружеляючи, впав на лужок, а за ним, а за ним в дві руки навперейми біжать дітваки. […]...
- “Твої груди, наче свічі…” Твої груди, наче свічі, Палахтять. Дві долоні чоловічі Вже горять. То горять мої долоні, І на грудях, і на лоні […]...
- “Мріє, наче сніг здалека…” Мріє, наче сніг здалека, Ночі літньої блакить. З ватри голуба смерека Виростає і шумить. На пахучім сріблі сіна Чарка любощів […]...
- “Ти пахнеш, наче конюшина біла…” Ти пахнеш, наче конюшина біла, Я ж підійшов до тебе, ніби кінь, Губами доторкнувся твого тіла, Де повно ніжних, тайних […]...
- “Ти полинеш сиза, наче птах…” Ти полинеш сиза, наче птах. Твій полинний присмак вабить серце. Ти по липню вибіжиш у серпень, мов по линві, бгаючи […]...
- “Читаю душі ваші, наче книги, я…” Читаю душі ваші, наче книги, я І сам цвіту – ридаю, як роса… Ах, на землі одна, одна релігія – […]...
- “До хвилі хвиля, наче скибка чорна…” До хвилі хвиля, наче скибка чорна ріллі… Так ніч переорала річку, загнавши скраю неба склянку-місяць, немов леміш в глибоку борозну… […]...
- “Плоттю власною простір промірявши, наче та гусінь…” Плоттю власною простір промірявши, наче та гусінь, шовк повітря всотавши, формуючись в русі, під грудьми проповзли мандрівничі шляхи, шкіру тнув […]...
- “На вірність друга перевір..” На вірність друга перевір, Коли тобі і важко, й гірко, Коли надії гасне зірка І горе стукає у двір. На […]...
- МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ. 1963 На дачі під Москвою, де я живу, на товстих соснових колодах написано губною помадою, що її взяв у своїх невісток […]...
- “Вмирають вдови…” вмирають вдови це епоха йде прикривши за собою тихо двері і тиша і луна не сколихне вод забуття віддалених плес […]...
- ОСИРОТІЛА БАНДУРА Пам’яті Івана Немировича Ті молодості нашої вертепи, Той фестиваль у Києві, давно, Коли ми йшли по золоте руно Із гір, […]...
- “Матері не вмирають…” Матері не вмирають. Матері не сплять. День і ніч матері в узголів’ях стоять Над нашим сумлінням, Над мислями й долями, […]...
- МАРІЇ ЛИПІ Нехай світ радіє, Що серед людей Були Ви, надіє Сердець. Це ж Ваші жіночі очі Кохали батька і сина,- І […]...
- КИЇВСЬКІ ВОГНІ О Києве! До палахких долонь каштанового листя схвильваний доторкуюсь устами. Здіймаюсь на твої високі кручі і чую гул – напружена […]...
- ЧЕРВОНІ АКОРДИ 1917-ГО Рушаймо! Вже немає нам зупину. На бій, пролетарі, плугатарі! Встає з колін страждальна Україна До спалахів Жовтневої зорі. І давній […]...
- V. “Не жартуй наді мною, будь ласка…” Не жартуй наді мною, будь ласка, І, говорячи, не мовчи. Нащо правді словесна маска? Ти мовчанням мені кричи. І без […]...
- Досвітнє дівування води обертається на зозулю досвітнє дівування води обертається на зозулю плачем двотільця що розпадається на того чиї сни перепливають коні і ту у чиєму […]...
- НА ПЛАВУНІ У всякий час і всякій владі Він свій… Як кажуть, на коні – При статкові і при посаді, На непотопнім […]...