КАКТУС
Пахучу люльку білу кактус запалив.
І як дим, чадний дух розливається
(Хата ним напувається –
з ночі голова як свинцем наливається),
І пилок жовтий, як попіл,
з квітки-люльки на стіл осипається.
Неприступник оцей колючий
з непроглядної серцевини,
як із глибин африканських,
випускає довгу пахучу квітку,
що дихає далеким насиченим запахом
душної савани.
(3 votes, average: 2,00 out of 5)
Related posts:
- ВІРШ, ЩО ПРИЙШОВ З ОСТРОГА Це містечко… таке собі – провінційне, як тисячі… та в нім глибини, коріння, золочена висота. Є згадати про що, є […]...
- БАЛЯДА ПРО КАКТУС “REGINA NOCTIS” Місяць – кульбаба, Іскри розсіяв. Сіли на віти, У глиб гортензій. Щебет занурив Вінець долини. Стопа невзута (Скоячина ніжка) Вийшла […]...
- “До тридцятий ми звідали доволі…” До тридцяти ми звідали доволі, Життя такого нюхати дало… У п’ять біг ошелешений в село, Криваво-чорне кинувши на полі Від […]...
- “Очі – дві волошки в житі…” Очі – дві волошки в житі На Вкраїні, там, у нас. Коси – жмут ясний пшениці На дорозі, там, у […]...
- “Титани! Ось він перед вами…” Титани! Ось він перед вами – колючий, гострий чоловік. Непримиренними словами на муки він себе прирік. Чого, чого йому потрібно […]...
- УКРАЇНСЬКЕ По-українськи дерево росте, Виспівують пташки по-українськи І дихає по-українськи степ, І захисні ліси горять, як військо. Цвітуть вкраїнські сонцем небеса […]...
- “Дюнами шлях мій – без краю…” Дюнами шлях мій – без краю. Дихає далеч вогнем. Довго і спрагло згораю Над переможеним днем. Неба скорботна Сагара Зорі […]...
- До моєї світлиці до моєї світлиці зазирають папороть і розплющені очі африканських фіялок добридень! ти вже не спиш? готова вмерти за правду дати […]...
- “Коли визорять в небі тривожні сузір’я…” Коли визорять в небі тривожні сузір’я Тихий відблиск далеких незгасних імен, І прогляну тоді між імен і між зір я […]...
- МОТИВ ЛЕОНІДА КИСЕЛЬОВА Цей чоловік мені не симпатичний, А він же зла нікому не зробив, – Він взяв і дротом сад обгородив, Цей […]...
- “Зупинюсь у вечоровій тиші…” Зупинюсь у вечоровій тиші, Вслухаюсь, як дихає земля. З кожним днем для мене все рідніші Ці гаї, і ріки, і […]...
- МЕТАМОРФОЗА З АВТОПОРТРЕТОМ, АБО ЯК ЄВРОПЕЄЦЬ СТАВАВ ЄВРОАЗІЙЦЕМ Був – аж не віриться – юним, веселим, Як вітерець у маю. Гріли земля, рідний сад і оселя Душу вразливу […]...
- ЗАКРЕСЛЕНІ РЯДКИ Немов колючий дріт, закреслені рядки, – Мої думки страшні, можливо, найдорожчі. Це слід мого пера, жорстокої руки, Як смерть, всевладної […]...
- “Це місто дихає. Це дихає асфальт…” Це місто дихає. Це дихає асфальт, Це соловейка (Боже, звідки?!) альт Прониже серце тихим опівніччям… Завмерши, тьохне думка: ти не […]...
- “Спрага прагнення вічності…” Спрага прагнення вічності запеклась на людських устах, і минущий, я – вірю в яскраве безсмертя! Черепашачий рід, чи трьохсотлітній птах […]...
- Є. СВЕРСТЮКОВІ Євгене! Де ти там, Євгене? Агов, сусіде! Озовись! Якщо не в двері, то – як мись – По древу, крізь […]...
- “В час туманів за далеким Світязем…” В час туманів за далеким Світязем, В сум снігів, що випили тепло, Раптом погляд твій мені засвітиться І волосся золоте […]...
- ОТРАВЛЕННЫЙ “Ты совсем, ты совсем снеговая, Как ты странно и страшно бледна! Почему ты дрожишь, подавая Мне стакан золотого вина?” Отвернулась […]...
- “Конвалії цвітуть у молодій траві…” Конвалії цвітуть у молодій траві, тремтить роса на вічках дзвонів білих. І зацвіла весна у мене в голові, і в […]...
- ЛІТЕРАТУРНЕ І Нередаговані книжки – Розхристані поети, В літературу – навпрошки Без рангів, еполетів… Їм, як Тарасові – Панька, Нема серед […]...
- НА БАЛІ БУВШИХ ЛЬВІВСЬКИХ СТУДЕНТІВ У НЬЮ-ЙОРКУ 1 Gaudeamus igitur, juvenes dum sumus, хоч їхні голови покрила сивина, хоч в кутиках очей горить вчорашній день, хоч їхні […]...
- ЗУПИНКА В КРЕМЕНЦІ Лесі. У місті, де ми побрались Те все було?.. Було. Ті ж обрії і гори, Забронзовіла осінь в тих лісах, […]...
- “При калиновій свічі…” При калиновій свічі Старий цвіркун Замотує казку Золотим перевеслом, Розмотує казку, На волю випускає… При калиновій свічі....
- “Вінок терновий чи колючий дріт…” Вінок терновий чи колючий дріт, Чи на світанку, чи під захід ери, Чекав завжди вас, горді волонтери, Апостоли і вічні […]...
- О, УКРАЇНО Чи далеких часів над глибинами клекіт, Чи біда та, що й нині дратує, близька: Руйнували тебе і царі, і генсеки, […]...
- ЧЕРВОНІ РОЖІ Назовні дозріває ніч, ятріє рожами, згоряє запахом у ранок. Червона рожа кожного згоряє. І залишається непроминання, без життя....
- ВЗИМКУ Один серед снігів – настуджена округа, Ніде ані душі і не шелесне птах, Колючий вітер дме намерзлим лугом, Та – […]...
- “Мово…” Мово – моя повнозвука, гаряча плоть, лиш із кров’ю хіба серце й тебе розколоть! Буйна тополе з глибоким коренем і […]...
- КРЕДО Не хочу аби Замість мене думали Не хочу аби Замість мене вирішували Не хочу аби Замість мене голосували (Проти мене) […]...
- “Жорсткоий дихає в обличчя світ…” Жорстокий дихає в обличчя світ І внученьки яскраві сяють очі… Цей світ, що люто витлумив совіт (Він під хрестом вже […]...
- КОПИЦЯ Скиртували слова У копицю – Сіли відпочити. Рости, копичко, Рости – Вистачить На довгу зиму....
- НАД БЕРЕГАМИ ВЕСНОТАЛУ Назріває скресання Дніпра, наливаються соками лози. Ще навколо непевна пора – за відлигами ходять морози. Ще дерева бринять у льоду, […]...
- ЇЇ КОСА Я розплітав її, товсту й важучу, На серця дні тамуючи биття. Поцілувавши, бавивсь, мов дитя, І відкидав на стан, як […]...
- “Ти мені – як примарна оаза…” Ти мені – як примарна оаза На пісках африканських пустель. Повертаюся – бурі екстаза! – До твоїх біловидних осель. До […]...
- ХАТИНА БІЛЯ ДОТУ Низенька, темна в мочарі хатина, Три вишні, вільха, яблуня суха, Біля старого плетеного тину Стіна війни – бетонова, глуха. Прадавінй […]...
- КОМЕТА 1 У небі – комета… Над Києвом, Львовом прикмети: Потоншав озоновий шар над столицями І Арктики подих Потягує льодом І […]...
- ТУМАН Щоб оцей туман та сніги поїв. Цей важкий туман, нерозгаданий. Впав на груди піль, на печаль гаїв, Впав на тихий […]...
- ЗОРЯ Що траплялося: радість, лихо. Гніт, здавалося, вже догоряв… Та незримо мене і тихо Супроводжувала зоря. В дні нахмурені, невезучі, Як, […]...
- СКІФСЬКА КОЛИСКОВА Колесо котить себе. В голосі колеса сухо. Степ даленіє в рябе, Дихає спеченим духом. Дим засина з колоском, Сплять жеребці […]...
- “В квітень квітку піду знайти…” В квітень квітку піду знайти Для душі, ту найкращу, єдину… До людської схиляюсь самоти – І розвіємо самотину. Квітень, квіти… […]...